Гіпертонічний криз - це раптове підвищення артеріального тиску, нерідко супроводжується значним погіршенням церебрального, коронарного, ниркового кровообігу, що істотно підвищує ризик важких серцево-судинних ускладнень: інсульту, ІМ, субарахноїдального крововиливу, розшарування стінки аорти, набряку легенів, гострої ниркової недостатності (ускладнений гіпертонічний криз). О.Л. М'ясников називав гіпертонічні кризи "квінтесенцією", "згустком" ГХ.

      Гіпертонічні кризи можуть розвиватися на будь-якій стадії захворювання. Вони виникають під дією відомих несприятливих факторів: в результаті вираженого психоемоційного напруження, алкогольних ексцесів, неадекватного лікування АГ, припинення прийому антигіпертензивних лікарських препаратів, надлишкового споживання солі, впливу метеорологічних факторів і т.п. В основі гіпертонічного кризу лежить не тільки незвичайно високий підйом артеріального тиску, але і зрив місцевої саморегуляції мозкового, коронарного або ниркового кровообігу з розвитком гипоперфузії або гіперперфузії органів-мішеней, порушенням проникності судинної стінки, крововиливами і набряком тканини органа і зниженням його функції.

                              Неускладнений гіпертонічний криз     

      Неускладнений гіпертонічний криз частіше виникає на ранніх стадіях захворювання (ГХ I-II стадії) і, незважаючи на раптове і часто значне підвищення артеріального тиску, характеризується відсутністю скільки-небудь вираженого ураження органів-мішеней. У клінічній картині таких кризів переважають вегетативні розлади, зокрема ознаки симпатикотонії, а також симптоми, пов'язані власне з раптовим підвищенням АТ. Вони пов'язані, в основному, зі значною активацією САС і викидом в кров катехоламінів, переважно адреналіну. Неускладнені кризи зазвичай розвиваються дуже бурхливо, але відносно нетривалі (не більше 2-3 год) і досить легко купуються антигіпертензивними засобами.

         У клінічній картині, крім підвищення артеріального тиску, переважають збудження, занепокоєння, страх, тахікардія, задишка. Вельми характерно почуття "внутрішнього тремтіння", холодний піт, "гусяча" шкіра, тремор рук, гіперемія обличчя. Можливий невеликий субфебрилітет.

       Порушення місцевого мозкового кровотоку проявляється головним болем, іноді запамороченням, нудотою, блювотою. У багатьох випадках спостерігається переважне підвищення систолічного артеріального тиску. В аналізах крові протягом короткого часу може виявлятися нейтрофільний лейкоцитоз, гіперглікемія. Після купування такого гіпертонічного кризу нерідко з'являється поліурія.

                              Ускладнений гіпертонічний криз

       Ускладнений гіпертонічний криз, як правило, розвивається в пізніх стадіях хвороби (ГХ II-III стадії) і характеризується, крім значного підвищення артеріального тиску, розвитком гіпертонічної енцефалопатії або інших серцево-судинних ускладнень.

                       Характеристика гіпертонічних кризів.

  Антигіпертензивні препарати для перорального застосування, що використовуються при лікуванні неускладненого гіпертонічного кризу.

        Ніфедипін 5-10 мг внутрішньо після розжовування, а при необхідності повторно по 5-10 мг кожні 15-30 хв. по 10-20 мг кожні 6 год.

        Нікардіпін 20 мг всередину 30-40 хв 4-6 год Нікардіпін особливо показаний для лікування гіпертонічної кризи у хворих з субарахноїдальним крововиливом. Його не рекомендується застосовувати у хворих з тяжкою ІХС           Клонідин 0,1-0,2 мг всередину, потім по 0,1 мг кожну годину (загальна доза не більше 0,6-0,8 мг) 30-90 хв 6-12 год Клонідин не рекомендується застосовувати у хворих з гіпертонічною енцефалопатією і гострим порушенням мозкового кровообігу. 

        Каптоприл 25 мг під язик, а при необхідності повторно по 25 мг кожні 30-60 хв 25 мг всередину 5-10 хв 4-6 год Реакція на препарат непередбачувана, тому можливі різке зниження АТ у хворих з високою активністю реніну у плазмі та розвиток гострої ниркової недостатності у хворих з дисфункцією нирок або двостороннім стенозом ниркових артерій.

       Лабетолол 100-200 мг, потім по 200-300 мг кожні 6-8 год 30-90 хв 8-12 год Лабетолол особливо показаний для лікування гіпертонічних кризів, пов'язаних з гіперкатехоланемією (наприклад, при феохромоцитомі).

      Парентеральне введення препаратів можливо, але не є обов'язковим. Госпіталізація хворих з неускладненими гіпертонічними кризами обов'язкове, однак вони повинні знаходитися під спостереженням лікуючого лікаря не менше 6 годин після початку антигіпертензивної терапії для своєчасного виявлення побічних ефектів призначених препаратів.

 Препарати для лікування  ускладнянних гіпертонічних кризів.

                       5. Матеріали для самоконтролю.