ЭТІОПАТОГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ МІОКАРДИТІВ
1. Інфекційні та інфекційно-токсичні міокардити:
- вірусні (грип, віруси Коксаки, ЕСНО, поліомієліту й ін.);
- бактеріальні (дифтерія, скарлатина, туберкульоз, черевний тиф);
- риккетсіозні (сипний тиф, лихоманка Ку);
- спірохетозні (сифіліс, лептоспіроз);
- паразитарні (токсоплазмоз, трихінельоз);
- грибкові (кандидоз, актиномікоз)
2. Алергічні (імунологічні) міокардити:
- інфекційно-алергічний,
- ідіопатичний,
- лікарський,
- сироватковий,
- опіковий,
-- при системних захворюваннях сполучної тканини,
- трансплантаційний.
3. Токсико-алергічні міокардити:
- тіреотоксичний,
- алкогольний,
- уремічний.
Патогенетичні механізми
1. Пряма міокардіоцитолітична дія внаслідок міокардіальної інвазії і реплікації збудника.
2. Клітинне ушкодження циркулюючими токсинами при системній інфекції.
3. Неспецифічне клітинне ушкодження внаслідок генералізованого запалення.
4. Клітинне ушкодження внаслідок продукції специфічними клітинами чи гуморальною імунною системою факторів у відповідь на агент, що впливає, чи викликаний неоантигенами.
КЛАСИФІКАЦІЯ МІОКАРДИТІВ (клінічна)
- Гострий:
а) зі встановленою етіологією (інфекційні, бактеріальні,
паразитарні, за інших хвороб)
б) не уточнений
- Хронічний, не уточнений.
- Міокардіофіброз.
- Поширеність:
а) ізольований (вогнишевий)
б) інший (дифузний)
- Перебіг: легкий, середній, тяжкий.
- Клінічні варіанти: аритмія, порушення реполяризації,
кардіалгія, тощо
- Серцева недостатність (СН 0-ІІІ ст.)
КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ ПЕРЕБІГУ МІОКАРДИТІВ
1. малосимптомний
2. псевдокоронарний (больовий)
3. декомпенсаційний (із порушенням кровообігу)
4. аритмічний
5. псевдоклапаний (з ознаками дисфункції клапанів)
6. тромбоэмболічний
7. змішаний.
ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ МІОКАРДИТІВ
(Нью-Йоркська асоціація кардіологів)
1. Попередня інфекція, доведена клінічними і лабораторними даними (з виділення збудника) або інше основне захворювання (наприклад, лікарська алергія й ін.);
2. Синусова тахікардія (іноді - брадікардія);
З.Послаблений І тон;
4. Порушення ритму і провідності, ритм галопу;
5. Збільшення розмірів серця;
б. Застійна серцева недостатність;
7. Патологічні зміни ЭКГ (порушення реполяризації, ритму і провідності);
8. Підвищення активності сироваткових ферментів (ЛДГ1 , МВ-КФК).
ДІАГНОСТИКА
- Дані анамнезу: скорочений (менше 5-7 днів) чи відсутній латентний період між клінічними проявами інфекції та початком кардиту.
- Лабораторна діагностика:
а. ЗАК, біохімія (СРБ, фібриноген, тропоніни, ЛДГ1, МВ-КФК, АЛТ, АСТ, титри протиінфекційних антитіл;
б. імунологічні дослідження;
3. інструментальна діагностика:
а. ЕКГ (депресія інтервалу ST з одночасним зменшенням амплітуди чи сплощенням зубця Т, поява негативних, часто симетрично загострених зубців Т, порушення провідності, серцевого ритму, зниження вольтажу зубців);
б. УЗД серця (ознаки систолічної та діастолічної дисфункції, збульшення лівих і правих відділів серця, регургітація на мітральному або тристулковому клапанах).
4. ендоміокардіальна біопсія.
5. моніторування ЕКГ.
6. рентгенографія ОКГ (обмежене діагностичне значення лише при дифузному міокардиті).
7. радіоізотопна сцинтіграфія з технецієм або галієм, КТ або МРТ за показаннями.
ЛІКУВАННЯ МІОКАРДИТІВ
1. Немедикаментозне лікування: обмеження фізичних навантажень, повноцінне раціональне харчування з обмеженням солі.
2. Этіотропне лікування
- Антибактеріальні засоби, санація інфекційних вогнищ;
- Противірусне лікування ;
3. Патогенетичне лікування:
- Нестероїдні протизапальні засоби;
- Стероїдні гормони (тільки при важкому перебігу)
- Імуномодулятори;
4. Симптоматичне лікування:
- Лікування порушених функцій міокарда (серцеві глікозиди,
антиаритмічні засоби, сечогінні, засоби метаболічного впливу).
Диференційована терапія міокардитів (наказ МЗ України № 436 від 03.07.2006)
Обов'язкові медичні послуги при гострому ізольованому міокардиті
· Етіологічне лікування (препарати інтерферону, антибактеріальні препарати й ін.)
· В-Адреноблокатори
· Нестероидні протизапальні препарати (НПЗП)
· Системна ензимотерапія
· Метаболічна терапія
· Симптоматичне лікування: антиаритмічні препарати, дезагреганти, діуретики
При подгострому і хронічному ізольованому міокардиті
- В-адреноблокатори
2. НПЗП
3. Системна ензимотерапія
4. Метаболічна терапія
5. Симптоматичне лікування: антиаритмічні препарати, дезагреганти, діуретики
При гострому дифузному міокардиті
· Етіологічне лікування(препарати інтерферону, противірусні, антибактеріальні препарати й ін.)
· В-адреноблокатори й/або інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензина II
· Діуретики
· Дезагреганти й/або антикоагулянти
· Антиаритмічні препарати
· Системна ензимотерапія
· Метаболічна терапія
· Можливе застосування: глюкокортикоїдїв ( як імуносупресантів) при ідіопатичному або аутоімунному міокардиті, симпатоміметиків — для підтримки параметрів гемодинаміки при важкій СН і кардіогенному шоці
При хронічному дифузному міокардиті
• Курсове лікування гормонами й/або цитостатичними препаратами
• Симптоматичне лікування хронічної СН:
-В-адреноблокатори інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензина II -діуретики, -дігоксин
•Профілактика ускладнень: дезагреганти й/або антикоагулянти, антиаритмічні препарати
•Системна ензимотерапія
•Метаболічна терапія
Додаткові медичні послуги
- При наявності показань — санація хронічних вогнищ інфекції
- При важкому перебігу дифузного міокардиту:
- Імплантація кардіовертера-дефибрилятора ( при рецидивуючій фібриляции ЛШ або стійкій тахікардії й резистентности до анітиаритмічних препаратів)
- Імплантація трикамерного електрокардіостимулятора при важкій СН, рефрактерній до медикаментозної терапії, значних порушеннях внутрішньошлуночкової провідності й десинхронізації скорочення ЛШ.
- Трансплантація серця при важкому перебігу й розвитку дилатаціонної кардіоміопатії
