Подагра – хронічне захворювання, що пов’язане з порушенням обміну сечової кислоти і клінічно проявляється рецидивуючим артритом, утворенням подагричних вузлів (тофусів) та ураженням внутрішніх органів
Поширеність подагри в найбільш розвинених країнах пов’язана зі значним вживанням продуктів, богатих пуринами (м’ясо, риба, алкогольні напої, печінка, нирки, зелень, а також деяких лікарських засобів – саліцилатів, діуретиків, кофеїну та інш.
Для подагри характерні поліатритичний синдром, деформація суглобів, тофусів. Першим клінічним проявом подагри є напад гострого артриту, який розвивається раптово. Хворий прокидається у другій половині ночі від сильної, жгучої, пульсуючої болі в одному або декількох суглобах. У 60-70% хворих перші прояви подагри виникають в ділянці плюсне фалангового суглоба 1 пальця стопи, характерна асиметрія ураження. Суглоб припухає, шкіра над ним червоніє, стає гарячою, натягнутою, блискучою. Може бути підвищення температури тіла до фебрильних цифр. Основним діагностичним критерієм подагри є підвищення концентрації сечової кислоти в крові (для чоловіків норма – 0,06-0,07 г/л, для жінок – 0,5-0,06 г/л), та сечі (урикурія). N=400-600 мг на добу.
Подагра: моно- або олігоартрит з різко вираженими болями та вираженими ознаками запалення. Пов'язано з відкладенням у суглобових або навколосуглобових тканинах кристалів уратів у формі моноурата натрію або сечової кислоти і розвитком у зв'язку з цим запалення.
У чоловіків переважно вражаються суглоби стопи, особливо великий палець, у жінок – суглоби китиць.
Псевдоподагра (відкладання кристалів пірофосфату Са): моно- чи олігоартрит виключно в похилому віці. Гострий артрит особливо колінних чи інших великих суглобів. Хронічний артрит супроводжується гострими атаками.
Діагностичні критерії:
- виявлення кристалів пірофосфату Са в синовіальній рідині,
- наявність хондрокальцинозу на рентгенограммі.
Лікування складається з швидкого купування гострого больового подагричного артриту, попередження рецидиву та розвитку ускладнень, пов'язаних з гіперурікемією.
Колхіцин не варто призначати при важкому враженні нирок. Призначають 0,5 мг кожну годину до купування нападу (але не більше 6 мг) або 1-й день 3 мг (1 мг х 3р/д), 2-й 2мг (1 мг х 2р/д), а далі по 1 мг/д.
ГКС в/с триамцинолон 40 мг у великі суглоби, 5-20 мг в мілкі. При множинному враженні суглобів - преднізолон 40-60 мг 1-й день з наступним зменшенням дози по 5 мг/д.
НПЗЗ під час гострого нападу.
Антигіперурікемічна терапія показана при почастішенні нападів до 2 або більше на рік, хронічній тофусній подагрі. Вона повинна проводитись протягом всього життя. Не можна починати антигіперурікемічну терапію під час гострої фази до її повного купування. Аллопуринол призначають з 50мг/д й поступово збільшують до нормоурікемії (100-900 мг/д).
Засоби, які підвищують рН сечі- блімарен, урозан, магурлід.
Прогноз сприятливий, хоча у 20-50%
Хворих розвивається уролітіаз.Причиною смерті хворих може бути ХНН
