54. Співвідношення права й моралі: спільне й відмінне, взаємодія та протиріччя.

Співвідношення між правом і мораллю складне, воно включає в себе чотири компоненти: єдність, відмінність, взаємодія і протиріччя.
Єдність права і моралі полягає в тому, що: 1) вони представляють собою різновиди соціальних норм, що утворюють в сукупності цілісну систему нормативного регулювання і в силу цього володіють деякими загальними рисами, у них єдина нормативна основа;2) право і мораль переслідують зрештою одні й ті ж цілі і завдання - впорядкування та вдосконалення суспільного життя, внесення до неї організують почав , розвиток і збагачення особистості, захист прав людини, утвердження ідеалів гуманізму, справедливості;3), у права і моралі один і той же об'єкт регулювання - суспільні відносини (тільки в різному обсязі), вони адресуються одним і тим же людям, верствам, групам, колективам; їхні вимоги багато в чому збігаються;4) право і мораль як нормативних явищ визначають межі належних і можливих вчинків суб'єктів, служать засобом вираження і гармонізації особистих і суспільних інтересів
Відмінні особливості права і моралі полягають в наступному: Право і мораль різняться насамперед із способам їх встановлення, формування. Як відомо, правові норми створюються або санкціонуються державою і тільки державою (або з його згоди деякими громадськими організаціями), ним же скасовуються, доповнюються, змінюються. Тому право виражає не просто волю народу, а його державну волю і виступає не просто регулятором, а особливим, державним регулятором. По-іншому формується мораль. Її норми створюються не державою безпосередньо і вони взагалі не є продуктом якоїсь спеціальної цілеспрямованої діяльності, а виникають і розвиваються спонтанно в процесі практичної діяльності людей.  Право і мораль різняться за методами їх забезпечення. Якщо право створюється державою, то воно їм і забезпечується, охороняється, захищається. За правом стоїть апарат примусу, який стежить за дотриманням правових норм і карає тих, хто їх порушує, бо норма права - не прохання, не порада, не побажання, а владне вимога, веління, припис, звернене до всіх членів суспільства і подкрепляемое в їх же інтересах можливістю примусити, змусити.
Право і мораль розрізняються за формою їх вираження, фіксації. Якщо правові норми закріплюються в спеціальних юридичних актах держави (законах, указах, постановах), групуються по галузях і інститутам, систематизуються (зводяться) для зручності користування до відповідних кодексів, збірники, статути, що складають у цілому велике і розгалужене законодавство, то моральні норми не мають подібних чітких форм виразу, не враховуються і не обробляються, а виникають і існують у свідомості людей - учасників суспільного життя. Їх поява не пов'язане з волею законодавців або інших пра-вотворящіх осіб.   Право і мораль різняться за характером і способам їх впливу на свідомість і поведінку людей. Якщо право регулює взаємини між суб'єктами з точки зору їх юридичних прав і обов'язків, правомірного - неправомірного, законного - незаконного, караного - карається, то мораль підходить до людських вчинків з позицій добра і зла, похвального і ганебного, чесного і ганебного, благородного і неблагородного , совісті, честі, боргу і т.д. Іншими словами, у них різні оціночні критерії, соціальні мірки.
Право і мораль різняться за характером і порядку відповідальності за їх порушення. Протиправні дії тягнуть за собою реакцію держави, тобто не просто відповідальність, а особливу, юридичну відповідальність, причому порядок її покладання суворо регламентований законом - він носить процесуальний характер. Його дотримання настільки ж обов'язково, як і дотримання матеріальних правових норм. Людина карається від імені держави, тому до юридичної відповідальності можна притягнути в довільній формі...
Взаємодія права і моралі. З тісному взаємозв'язку зазначених регуляторів випливає таке ж тісне їх соціальне і функціональна взаємодія. Вони підтримують один одного у впорядкуванні суспільних відносин, позитивному впливі на особистість, формуванні у громадян належної юридичної і моральної культури, правосвідомості.
Правові норми служать і повинні служити провідниками моралі, закріплювати і захищати моральні підвалини суспільства. І ефективність права багато в чому залежить від того, наскільки повно, адекватно воно виражає ці вимоги. Сила законів у сто крат збільшується, якщо вони спираються не тільки на владу (особливий апарат), а й на мораль. У свою чергу, дія моралі, як і інших соціальних норм, неабиякою мірою залежить від чітко функціонуючої юридичної системи.
 Суперечності між правом і мораллю.   Причини протиріч між правом і мораллю полягають вже в їх специфіці, в тому, що у них різні методи регуляції, різні підходи, критерії при оцінці поведінки суб'єктів. Має значення неадекватність відображення ними реальних суспільних процесів, інтересів різних соціальних верств, груп, класів. Розбіжності між правом і мораллю викликаються складністю і суперечливістю самого життя, нескінченною різноманітністю виникають у ній ситуацій, появою нових тенденцій у суспільному розвитку, неоднаковим рівнем морального і правової свідомості людей, мінливістю соціальних умов і т.д.