Правотворчість - це форма владної діяльності держави, а в окремих випадках - безпосередньо народу, спрямована на формулювання чи санкціонування нормативно-правових актів, за допомогою яких у діючу систему права запроваджуються нові, змінюються чи скасовуються існуючі норми права.
Правотворчість здійснюється на основі принципів:
Загальні принципи: - законності - в основу цього принципу покладено правило, згідно якого вся правотворча робота по підготовці, прийняттю, впровадженню в життя і скасуванню нормативно-правових актів повинна здійснюватись в рамках закону; - гуманізму - це означає, що нормативно-правові акти повинні формулювати, захищати загальнолюдські цінності, природні права людини, створювати умови і механізми їх втілення в життя; - демократизму - сутністю правотворчості є вираження волі народу, безпосередня його участь в розробці і прийнятті нормативно-правових актів;
- науковості - ефективному використанні досягнень юридичної та інших наук при розробці норм права;
- професіоналізм - даний принцип безпосередньо пов'язаний з якістю правотворчості. До даного роду діяльності повинні залучатися лише компетентні фахівці - юристи, соціологи, політологи тощо.
Спеціальні принципи: 1) оперативність - полягає у швидкій підготовці та прийнятті нормативно-правових актів ; 2) використання правового досвіду - необхідність спиратися на досвід інших держав;
3) зв'язок з практикою - норма повинна враховувати об'єктивний розвиток правовідносин.
Розглядаючи процес правотворчості з більш широких, загальносоціальних позицій, можна говорити про існування більшої кількості його стадій, а саме:
- аналіз певних суспільних відносин і встановлення потреби в їх правовій регламентації;
- визначення суб'єкта правотворчості, юридичної сили і виду нормативно-правового акта;
- прийняття рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта у разі необхідності;
- розробка концепції та основних ідей норм права, що будуть утворювати зміст нормативно-правового акта;
- підготовка змісту проекту нормативно-правового акта (розробником, робочою групою, правотворчим органом); - попередній розгляд проекту нормативно-правового акта;
- громадське обговорення проекту нормативно-правового акта (провадиться в разі потреби);
- офіційний розгляд проекту нормативно-правового акта відповідним суб'єктом правотворчості з додержанням встановлених процедур; - прийняття нормативно-правового акта; - опублікування й оприлюднення нормативно-правового акта; - набуття нормативно-правовим актом чинності.
