Форми держави так само, як її сутність і зміст, ніколи не залишалися і не залишаються раз і назавжди встановленими, незмінними. Під впливом економічних, політичних, ідеологічних й інших факторів вони змінювалися і розвивалися. За всю історію розвитку держави і права були висловлені десятки і сотні різних думок про форми держави. Ще в Давній Греції і Римі філософи і юристи висловлювали різноманітні, часом дуже суперечливі думки з цього приводу. Один з найвидатніших мислителів античності Платон вважав, що ідеальною формою держави є законна влада небагатьох — аристократія. Крім того, ним розглядалася “законна монархія” — царська влада і “незаконна” — олігархія.
Платон створив цілісне вчення про динаміку державного життя і зміну його форм. Ідеальна держава і її аристократична форма, відповідно до цього вчення, не вічні. Держава може деградувати і змінювати свої форми. Аристократія, що призводить до появи приватної власності на землю і перетворенню вільних людей на рабів, може вироджуватися в так звану тимократію, панування найсильніших воїнів, може поступово перетворюватися на олігархію. Олігархія ж як лад, заснований на майновому цензі і владі багатих, — на демократію. Нарешті, демократія може переродитися у свою протилежність — тиранію. Це — найгірша форма держави, при якій безроздільно панує сваволя, насильство, безправ’я широких мас населення. Глава держави — тиран, захоплює владу.
Це вчення про різноманітність форм держави розвивав Аристотель. Він визначав форму держави залежно від числа тих, що володарюють (один, кілька чи більшість), як монархію, аристократію або демократію. Ці форми держави вважалися ним “правильними”. Кожна з цих “правильних” форм могла легко спотворюватися і перетворюватися на відповідні “неправильні” форми — тиранію, олігархію чи охлократію. “Неправильні” форми використовувалися правителями лише в особистих цілях. Традиції давньогрецької думки в дослідженні форм держави розвивалися й у Давньому Римі Цицероном. Він виділяв, залежно від числа правителів, монархію, аристократію, демократію.
Мислителі епохи Просвітництва (Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо та ін) у своїх політичних навчаннях прагнули пояснювати форми держави виходячи не з волі Бога, а з діяльності людського розуму. У їх теоріях викривалася несправедливість влади тиранів, розроблялись форми держави, найкращим чином відповідають принципам природного права.
Під формою держави слід розуміти організацію державної влади, що охоплює форму правління, форму державного устрою і політичний режим. Форма держави - це сукупність його зовнішніх ознак, порядку і способів організації вищих органів влади, реалізації політичної і державної влади. Щоб мати більш повне уявлення про форму конкретної держави, необхідно проводити аналіз його структурних елементів: 1) форма правління - організація вищих державних органів, порядок їх утворення, структура, повноваження, взаємодія з населенням, а також один з одним. Основні форми правління: монархія і республіка; 2) форма державного устрою - відображає політико-територіальну організацію державної влади, визначає взаємини між центральною і місцевою владою. За формою устрою держави поділяються на унітарні, федеративні, конфедеративні; 3) державно-правовий (політичний) режим - представляє собою сукупність прийомів, способів, методів, засобів здійснення влади. Основні типи політичних режимів: авторитарний, демократичний, тоталітарний.
