Документ — це матеріальний об'єкт, у якому зафік¬совані відомості про які-небудь факти, що відбулися чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види документів:1) письмові (тексти, цифри та інші записи);2) графічні (креслення, малюнки, схеми);3) фотодокументи;4) кіно- та відеодокументи;5) фонодокументи. За своєю процесуальною природою письмові докумен¬ти можуть виступати як письмові та речові докази. Документи — речові докази мають значення для розслідуван-ня не тільки завдяки своєму змістові, а й через сам факт свого існування, а також спосіб їх виготовлення та інші ма¬теріальні ознаки. Документи — речові докази можуть бути засобом учинення злочину чи засобом його приховування, предметом злочинного посягання. Документи - письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експер¬та, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об'єктом кри¬міналістичного дослідження і можуть замінюватися у спра¬ві копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміна-лістичних досліджень звичайно мають справу з письмови¬ми документами як речовими доказами.За юридичною природою документи поділяються на справжні та підроблені, а за джерелом — на офіційні (пас¬порт, посвідчення особи, довідка) та неофіційні (лист, за¬писна книжка тощо). У підробленому документі зміст або реквізити не від¬повідають дійсності. При цьому підробка буває двох видів — інтелектуальна або матеріальна. Інтелектуальна підробка полягає у складанні та видачі правильного за формою та виготовленням документа, але такий документ містить за-відомо неправдиві відомості. Встановити факт інтелекту¬альної підробки за допомогою криміналістичної експерти¬зи неможливо. Матеріальний підлог передбачає змінення змісту документа через внесення до нього неправдивих відомостей або шляхом повного виготовлення підробленого документа (тобто часткова або повна підробка). Матеріаль¬ний підлог виявляється за допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів. Обов'язкові відомості, які повинні міститися в доку¬менті для визнання його дійсним, наз. реквізита¬ми. Такими відомостями, як правило, є найменування документа і дата його складання; назва й адреса підприємства (організації), що складала документ; сторони, які беруть участь у здійс¬ненні операції; зміст здійснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру і обсяг операції (у на¬туральному і вартісному показниках); номер документа; підписи відповідальних (посадових) осіб; відтиски печаток та штампів. Відсутність одного або кількох реквізитів у ви¬падках, передбачених законом, спричинює недійсність або заперечність документа. Документи можуть бути виготовлені рукописним, ма-шинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим спо-собом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового до-кумента можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін. Документи відрізняються за формою, розмірами, засобами захисту від підробки, текс¬том та іншими елементами. Існують певні правила поводження з документами — речовими доказами, а саме: 1) необхідно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо);2) документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;3) для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу промінів світла, вологості, хімічних речовин).
