Джерела підвищеної небезпеки – це кримінально-правове поняття, яке включає пристосування і механізми побутового і виробничого призначення, транспортні засоби, сильнодіючі отруйні і легкозаймисті речовини і фізичні явища. Іноді їх використовують як засоби учинення злочину.
Приладдя і механізми виробничого і побутового призначення — це станки, машини різних класів, які неможливо перерахувати, вони відіграють роль знарядь праці у соціальних сферах діяльності. Побутові прилади, приладдя (механічне, електричне, електромагнітне, термічне та ін.) використовується людиною для забезпечення її особистих потреб – робота на кухні, прання і багато іншого в сфері побуту. Приладдя і механізми виробничого і побутового призначення, що використовуються суб`єктом при учиненні злочину, стають засобом учинення злочину, знаряддям злочинної діяльності. В системі механізму злочину вони відображають себе і таким чином робляться слідоутворюючими об`єктами, ототожнення яких можливе, оскільки машини і механізми, приладдя і прилади представляють відносно незмінювані об`єкти, що мають стійку зовнішню форму.
Транспортні засоби – розповсюдженні знаряддя учинення злочину. У криміналістичному аспекті до транспортних засобів відносять не лише ті їх види, які названі у кримінальному праві лише як джерела підвищеної небезпеки і віднесені до знарядь учинення злочину, але й інші види транспортних засобів, наприклад, санний, гужовий, мускульний транспорт (вози, сани, велосипеди). Транспортні засоби класифікують за різними основами: способу пересування – самохідний і несамохідний, розміщенням ходової частини – колісної, гусеничної, полозкової. Існують ще інші класифікації.
Види слідів транспортних засобів поділяють за видами транспорту - самохідним та несамохідним. Кожний з них поділяють на колісний, гусеничний та полозковий. Колісний транспорт має сліди котіння, гусеничний - сліди тис¬нення, полозковий - сліди ковзання. Сліди котіння та тиснення можуть бути об'ємними, поверхневими та забарвленими, інколи об'ємні сліди містять час¬тинки речовини, яка відрізняється від матеріалу, формуючого слід. Сліди транспортних засобів містять ознаки ходової частини транспорту: а) вид хо¬дової частини; б) ширину колії; в) базу транспортного засобу; г) кількість осей та коліс; д) модель шин. Слід одного колеса, трака, полоза називається біговою доріжкою. Дві па¬ралельно розташовані бігові доріжки утворюють колію. Відстань між осями транспортного засобу називається базою. Вона вимірюється між слідами пе¬редніх і задніх коліс, які утворюються на місці стоянки транспорту. Ширина колії - це конструктивна ознака. Вона вимірюється між центрами доріжок, а якщо колія складається зі спарених доріжок, від лінії відліку, проведеної між біговими доріжками.
У біговій доріжці виділяють: ширину протектора, тобто ширину малюнка, який утворюється в сліді, і загальну ширину сліду, що називається шириною бігової доріжки.
Слід гальмування - це довжина бігової доріжки від початку гальмування транспорту до повної його зупинки. Слід гальмування складається із двох час¬тин: у першій частині відображається початок гальмування, слід переривчас¬тий, оскільки колесо повністю не заблоковане і продовжує обертатись, пізніше воно повністю припиняє обертання і ковзає по дорозі, утворюючи слід ковзан¬ня, який називається слід юза.
Сліди транспортних засобів фіксують фотографуванням, вимірюванням, описом, копіюванням, моделюванням, вилученням сліду разом з предметом, На місці ДТП виготовляють панорамним способом слід бігової доріжки, довжина якої дорівнює довжині кола колеса; детально фіксують особливості будови ма¬люнка протектора та виготовляють зліпки цієї частини сліду. Поверхневі сліди, наприклад, пилові, переносять на копіювальні дактоплівки (обкорована1 гума, липкі плівки, фотопапір). На місці ДТП треба фіксувати: ширину бігової доріжки, ширину протектора та його малюнок, ширину колії, базу транспортного засобу, частки транспорту (вантажу), що відділилися, плями мастил, осколки фарного скла, частки фунту (сліди осипу ґрунту), мікро- та макрочастинки
