Деліктним зобов'язанням у міжнародному приватному праві є правовідношення з "іноземним елементом", зміст якого полягає у праві чи обов'язку потерпілої особи вимагати в межах та способами, вказаними у нормах джерел права, відновлення чи компенсації порушених прав особою (делінквентом), що протиправними діяннями заподіяла шкоду потерпілому.
Умовами виникнення зобов'язань з делікту є: 1) заподіяння шкоди особі чи майну; 2) протиправність діяння; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою делінквента та заподіяною шкодою; 4) вина делінквента. Для відшкодування шкоди в більшості правових систем застосовують:відновлення попереднього стану пошкодженої речі; заміну речі аналогічною; грошову компенсацію; вчинення інших дій, що свідчили б про компенсацію шкоди, яку неможливо оцінити в грошах, скажімо публікацією спростування інформації. Викладене є характерним для шкоди як умови настання деліктного зобов'язання у правових системах "сім'ї континентального права". Для цієї "сім'ї" характерною є й компенсація немайнової шкоди. У системі мусульманського права відшкодовуються шкода, заподіяна майну та особі, прямі збитки й упущена вигода. За національною правовою системою Японії шкода також поділяється на майнову та моральну. Протиправність може виявлятись у двох формах: дії та бездіяльності. У багатьох національних правових системах цивільні протиправні діяння поділяються на делікти та квазіделікти (мовби делікти). В усіх державах передбачаються умови, які виключають протиправність, скажімо, крайня необхідність, необхідна оборона. У "сім'ї загального права" застосовується система сингулярних (окремих) деліктів, тобто в законодавстві чи практиці передбачено самостійні фактичні протиправні діяння, які викликають настання зобов'язання з протиправного заподіяння шкоди. У мусульманській правовій системі діяння вважаються протиправними, якщо вони порушують релігійні норми, право власності й особисті права. У правових системах держав Далекого Сходу, зокрема в Японії, протиправність діянь трактується законодавством як порушення права та заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як умову виникнення деліктного зобов'язання визнають усі національні правові системи. Для судової практики держав "сім'ї загального права" характерним є встановлення каузальності, з огляду на те, умисно чи необережними діями заподіяно шкоду. Вважається, що в разі навмисного заподіяння шкоди дії завжди перебувають у достатньому причинному зв'язку з наслідками. Вина у більшості правових систем вважається суб'єктивною умовою деліктного зобов'язання й виражає психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Законодавство систем "сім'ї континентального права" передбачає також обставини, за яких відповідальність із делікту не виникає, якщо, скажімо, шкода, заподіяна тваринами, настала внаслідок нерозумних дій самої потерпілої особи або ж внаслідок випадку чи непереборної сил. Англо-амер прав система- вина -найважливішою умовою деліктного зобов'язання.Іслам не визнає вину підставою відповідальності.
