Юридична особа може мати відокремлені підрозділи. За законодавством України ними визнаються філії, інші підрозділи, що знаходяться поза місцезнаходженням юридичної особи та виробляють продукцію, виконують роботи або операції, надають послуги від імені юридичної особи. Відокремленим підрозділом визнається представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Якщо відокремлені підрозділи розташовані за межами України, їхня діяльність регулюється законодавством України та іноземної держави.
1. Законодавство України є джерелом встановлення змісту особистого статуту юридичної особи, регулює види її діяльності у міжнародному господарському обігу, що є майже аналогічними видам діяльності іноземних суб'єктів господарювання в Україні. Юридичні особи України діють від свого імені, мають самостійну майнову відповідальність, тобто відповідають тільки за свою діяльність і не відповідають за дії інших суб'єктів права України, наприклад, держави як суб'єкта приватноправових відносин.
2. Установчими документами, наприклад, статутом юридичних осіб встановлюються: а) права осіб як юридичних (з моменту реєстрації); б) їхня спеціальна правоздатність. Юридичні особи можуть діяти як суб'єкти міжнародного приватного права тільки у тих сферах господарювання, що визначені статутом. Тобто, суб'єкти господарської діяльності України мають право укладати угоди, спрямовані виключно на виконання статутних завдань.
3.Законодавство іноземної держави детально регламентує питання допуску українських юридичних осіб на власну територію, визначає сфери та умови їх діяльності. Наприклад, відповідно до § 3 Комерційного кодексу Чехії іноземній особі чи її організаційному підрозділу дозволяється займатися підприємництвом у Чеській Республіці з дня їх запису до торговельного реєстру, де зазначається обсяг предмета підприємництва. Заява про запис подається юридичною особою України.
4.Міжнародні угоди мають важливе значення для встановлення меж правосуб'єктності юридичних осіб за кордоном України. Норми міжнародних договорів можуть регулювати питання встановлення правового режиму, який надається юридичним особам України за кордоном; сфери їх діяльності, а також конкретні питання, пов'язані з нею, наприклад, оподаткування, митної очистки, транзиту, складування та перевантаження продукції.
5. Правові звичаї використовуються юридичними особами при здійсненні їх зовнішньоекономічної діяльності.
Правосуб'єктність юридичних осіб України не може бути реалізована повною мірою, якщо не здійснюється їх захист, зокрема, у разі пред'явлення до них цивільних позовів. Якщо справу розглядає суд іноземної держави, він застосовує власне процесуальне законодавство. Матеріальне право застосовується залежно від колізійних норм, які містяться у нормативно-правових актах держав чи у міжнародних договорах, або є згода на це сторін цивільного договору або умова зовнішньоекономічного контракту.
