У Віденській конвенції 1961 р. є термін "представництво".
Дипломатичне представництво - постійний закордонний державний орган зовнішніх зносин, створений на основі спільної угоди однією державою на території іншої для підтримання постійних офіційних контактів. Дипломатичне представництво виступає від імені своєї країни у всіх питаннях, що стосуються відносин з іншою стороною.види дипломатичних представництв:
посольство - представництво першого вищого класу, очолюване послом або тимчасово повіреним у справах;
місія - представництво другого класу, очолюване посланником або повіреним у справах;
постійне представництво при міжнародних організаціях;
дипломатичні представництва, що мають з різних причин інші назви та особливості організації (наприклад, Народні бюро зовнішніх зв'язків у Лівії).
Відповідно до Закону України "Про дипломатичну службу" 2001 р. дипломатичними працівниками можуть бути громадяни України, які мають відповідну фахову вищу освіту, необхідні професійні та ділові якості, володіють державними та іноземними мовами і за станом здоров'я можуть бути направлені у довготермінове відрядження.
Дипломатичні ранги відповідно до Закону України "Про дипломатичну службу" 2001 року:
♦ Надзвичайний і Повноважний Посол;♦ Надзвичайний і Повноважний Посланник 1-го класу;
♦ Надзвичайний і Повноважний Посланник 2-го класу;♦ радник 1-го класу;
♦ радник 2-го класу;♦ перший секретар 1-го класу;♦ перший секретар 2-го класу;♦ другий секретар 1-го класу;♦ другий секретар 2-го класу;♦ третій секретар;♦ аташе.
У міжнародному праві та дипломатичній практиці сукупність дипломатичних представників у країні перебування, колективне об'єднання з протокольних приводів називають дипломатичним корпусом.
Функції дипломатичного представництва закріплено у ст. З Віденської конвенції 1961 р. Найважливішими з них є:представництво акредитуючої держави у державі перебування;
захист інтересів своєї держави у державі перебування та її громадян у рамках міжнародного права;
ведення переговорів з урядом держави перебування;
консульська;інформаційна, тобто збір всіма законними засобами відомостей про умови і події у державі перебування і повідомлення про них уряду акредитуючої держави;
заохочення дружніх відносин між державою, яку представляє дипломатичне представництво, і державою перебування та розвиток їх взаємовідносин у галузі економіки, культури, науки тощо.
