Міжнародне право - це система юридичних норм, що регулюють відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права і створюються шляхом узгодження позицій учасників цих відносин та забезпечуються у разі потреби індивідуальним або колективним примусом.
Міжнародне право є особливою системою права, відмінною від внутрішньодержавної. Специфіка системи міжнародного права пояснюється перш за все особливостями об'єкта регулювання, його суб'єктів, порядком створення і функціонування норм.
Об'єктом регулювання норм міжнародного права є суспільні відносини між акторами (дійовими особами)1 міжнародної системи. Причому сама ця система істотно відрізняється від внутрішньодержавної системи за елементами, які її утворюють, характером їх зв'язку, взаємодії й взаємопроникнення, попередження й усунення конфліктних ситуацій.
Так, головними елементами внутрішньодержавної системи права є громадяни, юридичні особи і державні органи. Відносини у внутрішньодержавній системі - це перш за все владні відносини, які здійснюються законодавчими, виконавчими і судовими органами. Основними акторами міжнародної системи виступають суверенні держави, народи, що реалізують право на самовизначення, і міжурядові організації, над якими немає організації політичної влади. Відносини між ними мають не субординацій-ний, а координаційний характер.
Суб'єктами внутрішньодержавного права є індивіди, юридичні особи і державні органи. При цьому головним актором внутрішньодержавної системи виступає громадянин. Саме громадяни створюють державу та її органи, щоб вони служили їм відповідно до норм внутрішньодержавного права. Суб'єкти міжнародного права - суверенні держави, народи, що реалізують право на самовизначення, міжурядові організації (ООН, МОП, ІМО та ін.), державоподібні утворення (раніше - Данциг, Західний Берлін, нині - Ватикан).
Для міжнародної системи характерна відсутність законодавчого органу. Тому порядок створення норм міжнародного права відмінний від процедури створення норм внутрішньодержавного права. Норми міжнародного права створюються шляхом узгодження позицій суб'єктів міжнародного права і втілюються в міжнародних договорах або звичаях.
Особливістю міжнародної системи є також та обставина, що в ній немає судових і виконавчих органів з функціями, ідентичними тим, що є в будь-якій внутрішньодержавній системі. А це означає, що порядок функціонування і застосування норм міжнародного права відрізняється від аналогічного порядку внутрішньодержавного права. У міжнародному праві головними принципами реалізації його норм є добросовісне виконання взятих зобов'язань і факультативна судова юрисдикція.
