Доказами в господарському процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
— письмовими і речовими доказами;
— висновками судових експертів;
— поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Класифікація доказів у господарському процесі може бути проведена за наступними ознаками:
- за характером зв’язку змісту доказів із встановленими фактами — прямі та побічні докази;
- за процесом формування відомостей про факти — первинні та похідні докази;
- за джерелом доказів — особисті та речові докази.
Прямі- це докази, зміст яких має однозначний зв'язок з шуканим фактом, тобто із змісту доказу можливо зробити єдиний висновок про наявність або відсутність факту, який входить до предмету доказування по справі
Непрямі-які мають багатозначний зв'язок з шуканим фактом, тобто зі змісту доказу можливо зробити декілька в рівній мірі імовірних висновків про наявність або відсутність фактів, які мають значення для справи.
Первісні- це докази, які сформовані в процесі безпосереднього впливу шуканого факту (події, дії, явища) на джерело доказу, з якого згодом при розгляді справи буде отримана інформація про цей факт.
Похідні- це докази, які відображають відомості, отримані із інших джерел
Особисті- це докази, які виходять від фіз. осіб, що одночасно є джерелами свідчень про факти.
Речові- це об’єкти неживої природи, які несуть сліди, відбитки подій, явищ, дій, наявність або відсутність яких встановлюється в процесі доказування.
