Судові витрати – це пов язані з розглядом справи в господарському суді витрати, що складаються з державного мита і витрат, пов язаних із розглядом справи.
Стаття 44 ГПК України встановлює склад судових витрат. Вони складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов язаних із розглядом справи. До інших витрат належать суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України); за проведення огляду і дослідження доказів у місці їх знаходження (ст. 39 ГПК України) тощо.
Розмір державного мита (ставки) визначається законодавством і залежить від характеру спору та ціни позову. Розмір плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розмір інших витрат безпосередньо не залежить від від характеру спору та ціни позову, він може бути різний у кожній конкретній справі.
За наслідками розгляду справи судові витрати покладаються на сторони, за загальним правило – пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
