Доказування у кримінальному процесі — це діяльність суб´єктів кримінального процесу зі збирання, перевірки та оцінювання доказів і їх процесуальних джерел, а також із формулювання на цій основі певних тез і наведення аргументів для їх обґрунтування. Як об´єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування [5, 271].
Доказування — це урегульована законом діяльність зі збирання, перевірки і оцінювання доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для законного, обґрунтованого і справедливого вирішення справ. Доказування у межах своїх повноважень здійснює особа, що провадить дізнання — слідчий, прокурор та суд. Право участі в доказуванні мають обвинувачений, захисник, підозрюваний, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники. До участі у збиранні і перевірці доказів залучаються експерти, фахівці, поняті та інші особи, які в порядку, встановленому законом, виконують певні процесуальні обов´язки. Збирання й перевірка доказів проводиться шляхом допитів, очних ставок, пред´явлення для пізнання, виїмок, обшуків, оглядів, проведення експертиз та інших слідчих і судових дій, передбачених законом.
Збирання, перевірку, оцінювання доказів на досудових стадіях шляхом проведення слідчих та інших дій здійснюють дізнавач, слідчий, прокурор (статті 66, 67 КПК України). Певні права на участь у доказувальній діяльності надані всім учасникам процесу.
Розглянемо докладніше елементи доказування.
^ Збирання доказів полягає у їх виявленні особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом, а також у поданні доказів учасниками процесу, підприємствами, установами, організаціями і громадянами (ч. 1 ст. 66 КПК). Збирання доказів провадиться, головним чином, на стадії досудового слідства, однак суд із власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу може доповнити матеріали досудового слідства.
^ Закріплення доказів, виявлених особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором та судом проводиться лише тими способами і в тих формах, що встановлені КПК. Правильне закріплення доказів і суворе додержання норм, встановлених КПК, забезпечують як зберігання доказів, так і можливість їх перевірки і відповідної оцінки.
Наступним елементом доказування є перевірка доказів, тобто всі зібрані по справі докази повинна об'єктивно перевірити особа, яка провадить дізнання, — слідчий, прокурор і суд. Перевірка (дослідження) доказів провадиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, а також шляхом проведення додаткових слідчих чи судових дій з метою відшукання нових доказів, підтвердження або навпаки, спростування доказів, вже зібраних по справі. Крім того, перевірка доказів провадиться з метою з'ясування питання про їх достовірність.
Найважливішим елементом процесу доказування є оцінка доказів. Оцінити докази — означає визначити їх силу, переконливість, придатність. Отже, оцінка доказів — це розумова діяльність, що здійснюється в логічних формах зі встановлення достовірності чи недостовірності доказів, зібраних по справі, і визначення їх значення для вирішення певної справи.
Суд першої інстанції при розгляді справи зобов´язаний безпосередньо дослідити докази: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновок експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи й інші документи (ст. 242 КПК України). Суд має право викликати будь-яку особу для допиту або для дачі висновку як експерта, проваджувати огляди та ін. (ст. 253 КПК України) [6, 39].
Слідчий збирає докази для встановлення того, чи була подія злочином, і хто які дії здійснював. Слідчий і прокурор вирішують, чи зібрано достатньо доказів для розгляду справи у суді. У суді досліджуються подані сторонами докази для відповідей на питання: чи доказана винність обвинуваченого тощо. Суд, зберігаючи об´єктивність і безсторонність, створює сторонам необхідні І умови для всебічного і повного дослідження справи, а також сам з´ясовує у ході дослідження доказів питання, які в нього виникають. Суд (суддя) забезпечує належну процедуру доказування в суді, але не зобов´язаний вживати заходів до поповнення доказів, поданих обвинувачем, або повертати для цього справу для додаткового розслідування (ст. 246 КПК України).
У ході доказувальної діяльності повинна бути забезпечена охорона прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
