Кримінальні процесуальні норми – це встановлені державою загальнообов 'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується , в основному , добровільними діями учасників процесу, а у необхідних випадках – засобами державного примусу і
загрозою юридичної відповідальності. Як і всі правові норми , кримінальні процесуальні норми мають визначену структуру, вони складаються з гіпотези , диспозиції і санкції.
Гіпотеза правової норми вказує на те , коли і при яких умовах ( обставинах ) необхідно керуватися даною правовою нормою ( визначає умову при наявності якої дана норма повинна застосовуватись ).
Диспозиція визначає , хто є учасником конкретних відносин , які регулюються даною правовою нормою, і яка поведінка передбачається або дозволяється даною правовою нормою ( містить сам припис правило поведінки).
Санкція вказує на те , які негативні наслідки тягне за собою невиконання передумов ( умов) даної правової норми ( передбачає несприятливі для суб ’ єкта наслідки , які наступають при невиконанні норм).
Норми кримінального процесуального права поділяються на окремі види:
- норми , що уповноважують, наділяють суб 'єктів кримінально-процесуальної діяльності певними процесуальними правами , надають їм повноваження на деякі юридичні дії, тобто носять дозвільний характер
- норми , що зобов' язують - які передбачають у визначених умовах конкретний вид поведінки і диктують діяти відповідним чином
- норми , що забороняють - зобов'язують учасників кримінального процесу утримуватися від вчинення певних дій
