кримінальний процес (кримінальне судочинство ) – це діяльність уповноважених суб ’єктів, спрямована на захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень , забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності та реалізацію інших норм кримінального закону , охорону прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та вирішення інших завдань, які поставлені перед нею , що здійснюється на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законом
сутність кримінального процесу ( кримінального судочинства) полягає в діяльності суду та інших суб ’єктів у постановленні питання про вчинення певною особою кримінального правопорушення, його дослідження за допомогою доказування та прийняття рішень у питаннях щодо події кримінального правопорушення, винності підсудного , необхідності та розмірі покарання винного . Рішення суду як про визнання підсудного винним і його покарання, так і про визнання підсудного невинуватим або звільнення від покарання особи, визнаної винною, як і звільнення особи від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках , рівною мірою відповідають призначенню кримінального процесу та діяльності суду й інших державних органів.
Під формою кримінального процесу традиційно розуміють його структуру (загалом та окремих його стадій ), організацію, котрими визначаються джерело виникнення, розвиток цього процесу, правове положення його суб ’єктів. На форму кримінального процесу впливають такі чинники , як державно-політичний режим , у тому числі державна політика у галузі кримінального судочинства, а також рівень правової культури суспільства . Протягом усього періоду існування кримінального процесу виділяють такі історичні форми кримінального процесу: 1) розшуковий; 2) змагальний ; 3) змішаний
