Об’єктивна сторона злочину – організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окре- мих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.
Суспільна небезпечність бандитизму – у посяганні на головні засади громадської безпеки, на систему державного управління, а також на життя і власність.
Закон передбачає три форми бандитизму:
1) організація озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у вчинюваному бандою нападі.
Кожна з цих форм містить ознаки закінченого злочину.
Організація озброєної банди – це сукупність дій, спря- мованих на створення банди: організованої, озброєної, стійкої групи осіб, що зорганізувалися для вчинення нападів на грома- дян, підприємства, установи, організації.
Такими діями є:
а) розроблення планів злочинної діяльності; б) вербування, пошуки учасників; в) розподіл ролей між членами банди;
г) добування, пошуки зброї; д) пошуки транспорту, коштів;
е) вибір об'єктів для нападу тощо. Якщо такі дії були вчинені, але банда не була створена, то вчинене кваліфікується як замах на організацію банди за ст. 15 і ст. 257 КК.
Бандою називається злочинне угруповання, що характеризується такими ознаками:
а) двоє і більше членів;
б) стійкість групи, її стабільність і згуртованість, тобто наявність планів на вчинення певної (невизначеної) кількості злочинів, або хоча б і одного, але такого, що перебуває занадто ретельної і всебічної підготовки, наприклад, пограбування банку; в) озброєність групи, тобто наявність вогнепальної чи холодної зброї хоча б у одного із членів банди, про що відомо
іншим членам банди;
г) мета створення банди – вчинення нападів на фізичних і юридичних осіб (на громадян або організації).
Організація озброєної банди є закінченим злочином з мо- менту її створення незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад.
Участь у банді допускає вступ і прийняття в члени банди, участь у обговоренні планів, знання про інших членів банди, її керівників тощо.
Участь у вчинюваних бандою нападах припускає дії осіб, які не є членами банди, але які були залучені до участі в одному чи кількох нападах і які усвідомлювали, що вчинюють злочин у складі банди. Особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування, але своїми діями будь-як сприяли банді у вчиненні нападу, несуть відповідальність за співучасть у злочині, який охоплювався їх умислом.
Бандитизм охоплює заподіяння нападом будь-якої шкоди, крім умисного убивства. Вчинення при бандитському нападі умисного убивства утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 257 і ст. 115 КК.
Суб’єктивна сторона злочину – бандитизм – злочин умис- ний, умисел прямий, оскільки учасники банди бажають вчинити напад і заподіяти потерпілим шкоду.
Суб’єкт злочину – відповідальними за бандитизм є особи, яким до моменту вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (ч. 2 ст. 22 КК).
