Юридичним фактом, який зумовлює появу первинних позитивних адміністративно-правових відносин між громадянином і суб’єктом владних повноважень є звернення громадянина щодо задоволення свого суб’єктивного права.
Адміністративно-правовий спір являє собою індивідуальну адміністративну справу, яка виникає у зв’язку з тим, що у одного з учасників управлінських відносин складається враження, що його права чи законні інтереси обмежуються діями іншого учасника відповідних суспільних відносин, або один із учасників вбачає в діях іншого ознаки порушення правил, діючих у сфері державного управління.
Адміністративно-правовий спір є різновидом юридичного конфлікту. Його розуміють як прояв об’єктивних і суб’єктивних протиріч, які виражаються у протидії сторін, тобто спостерігається ситуація, коли суб’єкти взаємодії прагнуть досягнення таких, що взаємно виключають чи суперечать одна одній цілі [4, с. 27].
Адміністративно-правовий конфлікт можна розглядати як різновид юридичного конфлікту, специфіка якого обумовлена характером правовідносин, які виникають у сфері функціонування виконавчої влади, наприклад, при порушенні органом виконавчої влади прав і свобод громадян (юридичних осіб). Така конфліктна ситуація нерозривно пов’язана зі спором про адміністративне право.
В п. 1 ст. 3 йдеться про публічно-правовий спір, яким вважають спір, де хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, котрий здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тім числі на виконання делегованих повноважень.
Предметом адміністративного спору є суб’єктивні права і обов’язки, щодо яких у зв’язку з прийнятим адміністративним актом виникли розбіжності, а також питання про законність самого адміністративного акта. Крім того, в предмет адміністративного спору можуть входити питання про порушення адміністративним актом законних інтересів.
Термін „публічно-правовий спір” свідчить про те, що до предмету судового розгляду за цими справами належатимуть не лише спірні адміністративно-правові, але й інші публічно-правові відносини, про які йдеться в шостій главі КАС. коли ситуація пов’язана зі спорами, що виникають із трудових, фінансових та цивільних правовідносин).