пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Лекція № 6.  Традиційні показники здоров'я населення

 

          Протягом тривалого часу вирішується питання: якою мірою і з якою повнотою демографічні показники, такі, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя, можуть служити показниками здоров’я населення. На сьогоднішній день доведено, що цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров’я тільки демографічні показники, це обумовлено тим, що показники смертності та середньої тривалості життя кращим чином акумулюють в собі всю попередню патологію захворюваності, дуже по різному розподілену в часі.

         Іншими словами, смертність не існує поза захворюваністю, тоді як захворюваність довгий час може існувати поза смертністю. Смертність ніби акумулює в собі всі патологічні процеси в організмі людини і відповідні їх захворювання, і в цьому їх єдність. Але не кожне захворювання закінчується смертю, і в цьому їх відмінність. Таким чином, якісною оцінкою здоров’я населення є смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя.

       Разом з тим, методи кількісної оцінки стану здоров’я населення чи його окремих груп нині ще недостатньо опрацьовані. Досить часто на практиці оцінюють стан здоров’я за параметрами захворюваності, при цьому для прийняття рішень використовується сукупність показників, кожний з яких оцінюється окремо. Наприклад, для визначення груп здоров’я осіб працездатного віку використовують характеристики тільки хронічних захворювань: їх виявлення за частотою звертань, частота загострень, ступінь важкості.

       Показниками здоров’я людини—індивіда є:

1. Відсутність чи наявність хронічного захворювання;

2. Функціональний стан органів (з врахуванням способу життя та стану навколишнього середовища);

3. Специфічна резистентність, про яку можна судити за показниками захворюваності;

4. Психічний та фізичний розвиток.

       Показниками здоров’я популяції є:

1. Тривалість життя;

2. Відтворення потомства;

3. Працездатність;

4. Захворюваність (відображає ступінь адаптації до умов середовища);

5. Задоволення життям.

Вивчення цих показників дозволяє розробити пропозиції щодо усунення несприятливих чинників навколишнього середовища.

           Розрізняють здоров'я населення (суспільне здоров'я) і здоров'я індивіда (індивідуальне здоров'я). Індивідуальне здоров'я — здоров'я окремої людини. Його оцінюють по персональному самопочуттю, наявності або відсутності захворювань, фізичному стану й т.д. Групове здоров'я — здоров'я окремих співтовариств людей: вікових, професійних і т.д.

         Суспільне здоров'я відбиває здоров'я індивідуумів, з яких складається суспільство, але не є сумою здоров'я індивідуумів. Навіть ВООЗ дотепер не запропонувало короткого і ємного визначення суспільного здоров'я. «Суспільне здоров'я - такий стан суспільства, що забезпечує умови для активного продуктивного способу життя, не стиснутого фізичними й психічними захворюваннями, тобто це те, без чого суспільство не може створювати матеріальні й духовні цінності, це і є багатство суспільства» (Ю. П.Лісицин).

         Потенціал суспільного здоров'я — міра кількості і якості здоров'я людей і його резервів, накопичених суспільством. Індекс суспільного здоров'я — співвідношення здорового і не здорового способу життя населення.  Експерти ВООЗ при виробленні стратегії «здоров'я для всіх в XXI столітті» вибрали такі показники суспільного здоров'я:

  • % ВВП, що йде на охорону здоров'я;
  • доступність первинної медико-санітарної допомоги;
  • забезпеченість населення безпечним водопостачанням;
  • % осіб, підданих імунізації від інфекційних хвороб;
  • стан харчування дітей, зокрема, % дітей, що народилися з низькою масою тіла (< 2,5 кг);
  • рівень дитячої смертності й середньої тривалості життя;
  • рівень грамотності дорослого населення; частка ВВП на душу населення.

Показники суспільного здоров’я

    У міжнародній практиці для опису суспільного здоров'я традиційно використовують:

1. Комплекс демографічних показників: народжуваність, смертність (загальну, дитячу, перинатальну, вікову), середню тривалість майбутнього життя;

2. Показники захворюваності (загальної, по окремих вікових групах, для інфекційних, хронічних неспецифічних захворювань, окремих видів захворювань, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності й т.д.);

3. Показники інвалідності (загальної, дитячої, вікової ;

4. Рівень фізичного розвитку.

        Здоров'я населення — здоров'я людей, що живуть на певній території. До методів вивчення здоров'я населення відносяться:

  • медико-статистичний;
  • соціологічний (анкетування, інтерв'ювання, посімейне комплексне обстеження),
  • експертний
  • організованого експерименту.

    Для оцінки стану здоров'я населення використовують три групи показників:

I.    Медичні

II. Соціального благополуччя — демографічна ситуація, показники факторів навколишнього середовища, спосіб життя, рівень медичної допомоги.

III. Психічного благополуччя — захворюваність психічними розладами, частота невротичних станів і психопатій і ін.

    До медичних показників здоров'я населення відносяться:

  • медико-демографічні, які розділяються на показники природного руху населення: народжуваність, смертність, природний приріст населення, середню тривалість майбутнього життя, брачность, плідність - і показники механічного руху населення (міграція населення): еміграцію, імміграцію.
  • показники захворюваності й поширення хвороб (хворобливість);
  • показники інвалідності;
  • показники  фізичного розвитку населення.

Показники природного руху населення.

       Народжуваність і смертність населення обчислюється на основі реєстрації кожного випадку народження й смерті у відділах запису актів громадянського стану (ЗАГС). Народження й смерть реєструються на спеціальних бланках «Акт про народження», «Акт про смерть», які, у свою чергу, складаються на підставі «Довідки про народження» і «Лікарському свідченні про смерть».

        Показник (коефіцієнт) народжуваності — число народжень у рік, що доводяться на 1000 чіл.: Середній показник народжуваності - 20-30 дітей на 1000 чіл.

       Показник (коефіцієнт) загальної смертності — число померлих у рік на 1000 чіл.: Середній показник смертності 13...16 померлих на 1000 чіл. Якщо смертність у старечому віці є наслідком фізіологічного процесу старіння, то смертність дітей є явище патологічне.

       Дитяча смертність є показником соціального неблагополуччя, неблагополуччя здоров'я населення. Рівні дитячої смертності протягом 1-го року життя також нерівномірна: найбільш висока смертність доводиться на 1-й місяць життя, а в 1-м місяці - на 1-й тиждень.    

        Особлива увага приділяється наступним показникам дитячої смертності.  Термін «перинатальная смертність» означає смертність навколо пологів. Розрізняють:

  • антанатальну смертність (до пологів),
  • інтранатальну смертність (у пологах),
  • постнатальну смертність (після пологів),
  •  неонатальну (протягом 1-го місяця життя)
  • ранню неонатальну (протягом 1-й тижня життя) смертності.

      Антанатальна та інтранатальна смертності становлять разом - мертвонародженість.

      Основними причинами перинатальної смертності є родові травми, уроджена аномалія розвитку, асфіксія й т.д. На рівень перинатальної смертності впливають наступні фактори:

  • соціально-біологічні (вік матері, її стан під час вагітності, наявність абортів в анамнезі, число попередніх пологів і т.д.),
  • соціально-економічні (умови праці вагітної, матеріальне становище, родиний стан, рівень і якість медичної допомоги вагітним і немовлям).

     На показники дитячої смертності впливають наступні групи факторів:

  • соціально-економічні й обумовлений ними спосіб життя,
  • політика в області охорони здоров'я,
  • охорона здоров'я жінок і дітей,
  • специфічні методи боротьби з дитячою смертністю, що випливають із її медико-соціальних причин.

        Дитяча смертність є найважливішим показником здоров'я населення (смертність дітей у віці до 1 року, що розраховується на 1000 породжених живими протягом одного року). Вона визначає більшу половину дитячої смертності, впливає на всі демографічні показники. Низький показник дитячої смертності становить 5...15 дітей на 1000 осіб. населення, середній - 16...30, високий - 30...60 і більше.

Обчислення і аналіз показника  суспільного здоров'я  «народжуваність»

 

         Для вимірювання народжуваності застосовують систему показників, яка дозволяє визначити загальний її рівень, динаміку та інтенсивність, а також її величину в різних субнаселеннях (соціально-економічних і демографічних групах).

        У демографії використовують два способи вивчення демографічних процесів і явищ метод умовного покоління і метод реального покоління. Відповідно показники народжуваності насамперед поділяють на показники, що належать до певного періоду часу (звичайно року), і показники, що характеризують визначену когорту, або покоління . Перші характеризують народжуваність, що спостерігалася протягом визначеного періоду, другі — народжуваність, властиву визначеним групам жінок.

         Абсолютне число народжень показує, скільки всього дітей народилося в того чи іншого населення за визначений період (за рік). Величина абсолютного числа народжень дає перше уявлення про обсяги народжуваності і дозволяє робити порівняння за різними періодами часу та різними територіями.

       Коефіцієнт (індекс) дітності  — це відношення чисельності дітей у віці 0-14 років до чисельності жінок репродуктивного (15-49 років) віку.

      Першим, простішим і широко вживаним відносним показником народжуваності є загальний коефіцієнт народжуваності. Його розраховують як відношення абсолютного числа народжень до середньої чисельності населення за період, звичайно за рік. Його величина сильно залежить не тільки від інтенсивності народжуваності, тобто від середнього числа дітей, народжених жінками, але і від демографічних та інших структур, у першу чергу від статево-вікової і шлюбної.

        Природний приріст населення — різниця між народжуваністю й смертністю населення з розрахунку на 1000 осіб населення. У цей час у країнах Європи спостерігається зниження природного приросту населення за рахунок зниження народжуваності.

        Середня тривалість очикуваного життя — число років, яке у середньому може прожити дане покоління народжених , якщо припустити, що на всьому протязі їхнього життя смертність буде такою ж, як у рік вирахування. У цей час високим показником уважається 65...75 років і більше, середнім 50...65 років і низьким 40...50 років.

       Показником постаріння населення є частка осіб 60 років і більше. Високим постарінням населення вважається, якщо така вікова категорія становить 20% населення й більше, помірним постарінням - 5...10%, низьким - 3...5%.

Показники механічного руху населення.

      Механічний рух населення — пересування (міграція) окремих груп людей з одного району в інший або за межі країни. Механічний рух населення дуже впливає на санітарний стан суспільства. Внаслідок пересування значних мас людей створюється можливість поширення інфекцій. Мігранти є одним з основних об'єктів соціальної роботи.

     Показники захворюваності. Види захворюваності наступні:

  • загальна захворюваність,
  • захворюваність із тимчасовою втратою працездатності,
  • інфекційна захворюваність і т.д.

    Захворюваність населення показує рівень, частоту, поширеність всіх хвороб разом узятих і кожної окремо серед населення в цілому і його окремих групах за віком, статтю, професією й т.д.  Показники захворюваності визначаються відповідною цифрою на 1000, 10000 або 100 000 осіб населення.  Захворюваність має найважливіше значення у вивченні стану здоров'я населення.

        Захворюваність вивчається на підставі аналізу медичної документації амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних установ:

  • листків непрацездатності;
  • карт хворих, що вибули зі стаціонару;
  • статистичних талонів для реєстрації уточнених діагнозів;
  • екстрених повідомлень про інфекційні захворювання;
  • свідчень про смерть і т.д.

       У теперішній час відбувається зміна структури смертності й захворюваності: якщо в минулому найпоширенішими захворюваннями були інфекційні (саме вони становили головну причину смертності населення), те зараз переважають неінфекційні, тобто хронічно, що протікають захворювання, — серцево-судинної, онкологічні, травми, нейропсихічні, ендокринні захворювання.

       Це пов'язане з досягненнями медицини в боротьбі з масовими інфекційними захворюваннями: вакцинацією, заходами щодо охорони праці й зовнішнього середовища (ліквідація природних вогнищ малярії, чуми й т.д.), санітарною освітою й т.д. На першому місці із причин смерті знаходяться серцево-судинні захворювання, потім онкологічні захворювання, і, нарешті, травми. У нашій країні серцево-судинні захворювання посідають перше місце серед причин інвалідності. Зміні характеру захворюваності сприяє швидка зміна способу життя, що приводить до порушення адаптації людини в навколишнім середовищі.

        Теорія хвороб цивілізації. Хронічні неепідемічні хвороби виникають тому, що цивілізація (зокрема, урбанізація) приводить до бурхливого наростання темпів життя, вириває людини зі звичних для нього умов життя, до яких він пристосовувався протягом багатьох поколінь, і людина залишається беззахисним перед темпами й ритмами сучасного життя. У результаті біологічні ритми людини, його здатності до адаптації перестають відповідати ритмам соціальним, тобто сучасні захворювання, наприклад серцево-судинні, прихильники теорії хвороб цивілізації розглядають як вираження непристосованості до середовища існування.

        Показники інвалідності. Інвалідність — порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, уродженими дефектами, наслідками травм, що приводять до обмеження життєдіяльності.

Показники фізичного розвитку.

        Фізичний розвиток — показник росту й формування організму — залежить не тільки від спадковості, але й від соціальних умов. Фізичний розвиток обстежуваних виявляється шляхом антропометричних і фізіометричних вимірів росту, маси тіла, окружності грудної клітки, м'язової сили, відкладень жиру, рівня артеріального тиску, життєвої ємності легенів.

       На підставі отриманих даних установлюють стандарти фізичного розвитку для кожної вікової і статевої групи. Стандарти служать для індивідуальної оцінки фізичного розвитку, що проводиться на медичних оглядах. Рівень фізичного розвитку тісно пов'язаний із клімато-географічними умовами й різними етнічними групами, для чого створюються місцеві стандарти.

         Методи оцінки фізичного розвитку: метод індексів; метод стандартів і антропометричних профілів; метод кореляції  і шкал регресії;

        Метод індексів заснований на співвідношенні окремих ознак фізичного розвитку. Є кілька десятків різних індексів серед яких найбільш поширені: ваго-ростові індекси; грудно-ростовий індекс; різні «життєві» індекси;

        Ваго-ростові індекси:  індекс Кетлє - індекс показує скільки грамів ваги тіла приходиться на 1 см довжини тіла. Він коливається у чоловіків в межах 350-400, а у жінок 325-375.. Індекс Брока виходячи з цього індексу, вага тіла в «нормі» повинна дорівнювати довжині тіла мінус 100 одиниць.

         Грудно-ростові індекси. Індекс пропорційності розвитку грудної клітки.                           Середні дані для чоловіків + 5,8 см, для жінок + 3,8. Природно, що у широкогрудих спортсменів цей індекс вищий, ніж у вузькогрудих.

      „Життєвий індекс” слугує для визначення функціональних можливостей апарату зовнішнього дихання. Для дорослих чоловіків середній показник 60 мл, для жінок – 50 мл, для спортсменів – 60-70 мл, для спортсменок – 55-6- на 1 кг ваги тіла.

         Метод стандартів і антропометричних профілів. Стандарти – це спеціальні оціночні таблиці середніх значень ознак фізичного розвитку, які отримані при статистичній обробці антропометричних даних ( довжини тіла, обхвату грудей, ваги тіла і т.і.) великого числа осіб однорідної групи ( за віком, статтю, професією). Для того, щоб краще оцінити фізичний розвиток  використовують графік, який має назву „антропометричний профіль” фізичного розвитку. Крім вищезгаданих методів, для оцінки фізичного розвитку використовують метод кореляції або шкал регресії.

      Прискорені темпи фізичного розвитку називаються акселерацією. Акселерація спостерігається вже в період внутрішньоутробного розвитку плода. Надалі триває прискорення темпів росту маси тіла, раннє полове дозрівання, раннє окостеніння кістяка. Є припущення, що акселерація сприяє ймовірності розвитку серцево-судинних захворювань, цукрового діабету й т.д.


хиты: 1619
рейтинг:+3
Профессии и Прикладные науки
науки о здоровье
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь