Механізм розвитку будь-якого об'єкта розкривається через відшукування джерел і рушійних сил. Під джерелом розвитку розуміється першопричина, вихідний пункт розвитку, основа буття даного процесу.
Рушійна сила - безпосередній виконавець дії джерела в конкретному зв'язку явищ, активні дії суб'єкта, спрямовані на збереження і зміну життя.
З погляду діалектики, як загальної теорії розвитку, джерелом руху будь-якого об'єкта є внутрішнє протиріччя. Суспільство не є виключенням, напроти, суспільні протиріччя (у порівнянні з іншими сферами буття) набагато більше складні і різноманітні. Головна особливість суспільних протиріч полягає в тому, що це протиріччя діяльності людей з їх потребами, інтересами, цілями, тобто в структурі суспільного протиріччя завжди є об'єктивні і суб'єктивні моменти. Протиріччя завжди були, є і будуть у житті суспільства, і цей факт не потрібно розглядати як недолік, напроти, відсутність протиріч - це застій, смерть. Управління суспільством - це вміння бачити протиріччя і вчасно, ефективно їх розв'язувати.
З нескінченної безлічі суспільних протиріч соціальну філософію цікавлять, насамперед, загально - історичні протиріччя. Назвемо деякі з них: - протиріччя суспільства і природи; - протиріччя матеріальної і духовної культури; - протиріччя суспільства і особистості; - протиріччя виробничих сил і виробничих відносин; -протиріччя історичної необхідності і свободи.
Одним з головних завдань суспільної науки є вивчення інтересів різних суб'єктів соціальної дії. А в практиці управління, у політиці вища мета - врахування інтересів всіх суб'єктів і підтримка їх балансу (як умова рівноваги, спокою суспільства). Для цього у свій час були придумані представницькі органи влади (парламенти, наприклад), які повинні реалізовувати це завдання. Таким чином, зрозуміти сутність будь-якого суспільного явища і процесу це означає: вивчити його складові протиріччя, потреби і інтереси. Однак, протиріччя, потреби і інтереси комусь належать. Людина є носієм джерел розвитку суспільства і суб'єктом соціальної дії. Людина зовсім не чистий аркуш паперу, на якому культура записує свої письмена. Вона, напроти, в силу того, що наділена деякими властивостями, які знищити неможливо, чинить опір історії і забезпечує в такий спосіб упорядковану, а не хаотичну соціальну динаміку.
