Людське мислення — це складний пізнавальний процес, який включає в себе використання різноманітних прийомів, методів і форм пізнання. Різниця між ними умовна, і досить часто всі ці терміни використовують як синоніми, однак є смисл робити деякі розрізнення між ними. Під прийомами мислення і наукового пізнання розуміють загально-логічні
і загально-гносеологічні операції, які використовуються людським мисленням в усіх його сферах і на будь-якому етапі і рівні наукового пізнання. Прийоми мислення, зазвичай, характеризують загальну, гносеологічну спрямованість ходу думки на тому чи іншому етапі пізнавальної діяльності.
Методами називають складніші пізнавальні процедури, які включають сукупність різноманітних прийомів дослідження.
Метод — це система принципів, прийомів, правил, вимог, якими потрібно керуватися у процесі пізнання.
Методи наукового пізнання можна поділити на три групи: спеціальні, загальнонаукові, універсальні (або всезагальні).
Спеціальні методи застосовують тільки в межах окремих наук. Об'єктивною основою таких методів є відповідні спеціально-наукові закони і теорії.
Загальнонаукові методи характеризують хід пізнання у всіх науках. їхньою об'єктивною основою є загальнометодологічні закономірності пізнання, які включають і гносеологічні принципи. До них належать: метод експерименту і спостереження, метод моделювання, гіпотетично-дедуктивний метод, метод сходження від абстрактного до конкретного і т. п.
Універсальні (всезагальні) методи характеризують людське мислення в цілому і можуть застосовуватись у всіх сферах пізнавальної діяльності людини (з врахуванням їхньої специфіки), їхньою об'єктивною основою є загально-філософські закономірності розуміння навколишнього світу, самої людини, її мислення, процесу пізнання і перетворення світу. До таких методів належать філософські методи і принципи мислення, зокрема принципи діалектичного протиріччя, принцип історизму та ін.
