Пізнання - це діяльність по отриманню, збереженню, переробці та систематизації усвідомлених конкретно-почуттєвих понятійних образів дійсності.
Специфіка наукового пізнання:
наукове пізнання предметне, вбудоване в чіткі рамки предмету даної науки.
здійснюється в межах норм конкретної науки.
здійснюється на базі наукових понять.
реалізує вже поставлене завдання, мету або систему цінностей.
відволікається від будь-яких проявів, які характеризують ставлення людини до світу. У межах науки дійсність береться у формі об'єкта.
Специфіка філософського пізнання:
здійснюється на основі зіставлень, порівнянь, переходів з однієї предметної галузі до другої.
підкорене правилам логіки і здорового глузду, тобто запрограмоване не так чітко, як наукове.
здійснюється на базі філософських категорій, які не настільки чіткі, як наукові.
пов'язане з цілеспрямуванням і формуванням цінностей. Наука відповідає на питання: Чому?, а філософія - на питання: Для чого, з якою метою?
філософське пізнання рефлексивне, воно звернене не тільки до об'єкта, але й до процесу його вивчення.
Філософія і наука подібні намаганням до вірогідності, до раціонального пояснення світу. Закони науки дають можливість прогнозувати, як буде розвиватися об'єкт. На засадах філософських принципів можна прогнозувати лише шляхи, засоби вивчення досліджуваного явища. Ця обставина вказує на різницю між філософією і наукою і в той же час на їх тісний взаємозв'язок.
Філософія входить до складу наукової сфери знання частиною свого змісту і в цьому відношенні філософія є наука, вид наукового знання. У той же час філософія вивчає також і суспільство, а в ньому - співвідношення суспільної свідомості та соціального буття, специфіку соціального пізнання та ін. Філософія тісно пов'язана з конкретними суспільними науками (правознавством, економічною наукою, політологією тощо), узагальнюючи під певним кутом зору дані цих наук. Предметно-змістовне взаємопроникнення філософії та суспільних наук дозволяє вважати філософію також і значущою частиною суспільствознавства.
