Платон (427—347 pp. до н. є.) зробив спробу дати відповідь на питання про походження та знаходження загальних понять.
Концепція Платона — це класичний варіант об'єктивного ідеалізму, на який орієнтувалося багато філософів на наступному двотисячолітньому шляху розвитку філософії.
Платон розробив філософську систему, в якій відобразилися типові уявлення епохи про взаємини людини та світу. Згідно з його твердженням, світ — це всеза-гальний космос, він— завершений, цілісний, гармонійний. У ньому є місце і суспільному життю людей, і кожній людській істоті.
Платон розглядає людину як єдність душі і тіла. Людська душа безсмертна, причому до народження людини вона перебувала в потойбічному світі і спостерігала блискучий світ вічних ідей. Тому в земному житті душі людини виявляється можливим осягнення ідей як пригадування того, що бачилося раніше.
Цікавими є думки Платона стосовно походження та устрою держави. Держава, за Платоном, з'являється як результат властивих від народження людям потреб і самі стани (класи) держави виникають в результаті розвитку природних потреб людини. На його думку, суспільство складається з трьох станів: філософів, які на основі споглядання ідей управляють всією державою; воїнів, основним завданням яких є охорона держави від внутрішніх та зовнішніх ворогів; робітників (землеробів і ремісників), які підтримують державу матеріально.
Одним із найвидатніших античних філософів був Арістотель (384—322 pp. до н. є.) —учень Платона.
Арістотель виділяє чотири види причин, що спричиняють існування речей:
— матерія, тобто те, з чого виникають речі (мідь для статуї, глина для горщика);
— форма, яка перетворює пасивну матерію і робить річ саме такою, конкретною річчю. Поняття форми в Арістотеля близьке платонівському поняттю ідеї, як моделі речей;
— рухаюча причина, те, звідки йде початок руху, що оформлює матерію (Арістотель: рухаючою причиною дитини є батько);
— цільова причина, те, заради чого відбувається переміна (здоров'я — мета прогулянки).
Історичною заслугою Арістотеля є створення логіки як методу пізнання дійсності. За Арістотелем, логіка є органон, тобто власне людський винахід.
