26.Пояснити місцезнаходження ЗЦВ тіла людини на паралельних брусах Площа опори представлена площею опорних поверхонь правої та лівої кистей і площею простору між ними. ЗЦТ тіла розташований вище за площу опори, оскільки опорними поверхнями є кисті. Тому рівновага тіла в упорі на паралельних брусах характеризується як нестійка. Якщо розглядати рівновагу тіла відносно поясу верхніх кінцівок, то її слід характеризувати як стійку .
27.Пояснити розташування ЗЦВ тіла людини у висі на випрямлених руках
Всі виси відносяться до стійких видів рівноваги, так як ЗЦТ тіла розташований нижче за площу опори, проте він знаходиться дещо вище за його звичайне положення, оскільки руки підняті і маса головного кінця тіла збільшена. Площа опори при висі на випрямлених руках представлена площею опорних поверхонь кистів і площею простору, заключеного між ними.
28.Надати характеристику положення «вис на випрямлених руках»
Тіло людини займає вертикальне положення, руки підняті вгору, випрямлені і фіксовані до снаряда (щаблині, кільцям тощо). Голова тримається прямо, тулуб знаходиться в розігнутому стані, внаслідок чого грудний кіфоз зменшений, а поперековий лордоз збільшений. Ноги – прямі, носки стоп відтягнуті (стопи розігнуті).
Площа опори при висі на випрямлених руках представлена площею опорних поверхонь кистів і площею простору, заключеного між ними. Сила тяжіння діє на тіло таким чином, що вона прагне відокремити нижні ланки тіла, тобто вона немов розтягує тіло. Їй протидіє сила м’язової тяги, створена статичною напругою м’язів, які оточують суглоби.
Рівновага при висі на випрямлених руках зберігається до тих пір, поки момент сили тяжіння тіла дорівнює нулю.
29.Надати характеристику положення «вис на зігнутих руках».
При висі на зігнутих руках тіло людини займає не повне вертикальне положення, а дещо нахилене таким чином, що верхня його половина знаходиться ближча до щаблини або кілець, чим нижня. Верхні кінцівки зігнуті в ліктьових і плечових суглобах, тулуб розігнутий, ноги випрямлені, носки стоп відтягнуті.
Дихальні екскурсії грудної клітки і діафрагми при висі на зігнутих руках більш утруднені, порівняно з висом на випрямлених руках. Це пов’язано з тим, що м’язи, які йдуть з верхньої кінцівки до тулуба, опиняються в більш напруженому стані, оскільки вони беруть участь в утриманні поясу верхньої кінцівки. Значне напруження м’язів живота утруднює дихальні екскурсії діафрагми.
30.Надати характеристику положення з опорою на паралельних брусах.
Упор на паралельних брусах є різновидом вису і відноситься до такого виду положень тіла, при якому одні частини тіла (верхні кінцівки) мають нижню опору, а інші (нижні кінцівки) – верхню. У зв’язку з цим сила тяжіння діє на них неоднаково: верхні кінцівки вона здавлює, а тулуб і нижні кінцівки розтягує.
При упорі на паралельних брусах тулуб розташований вертикально, голова тримається прямо, руки опущені уздовж тулуба і фіксовані до гімнастичного снаряда, ноги випрямлені, носки стоп відтягнуті. Всі відділи верхніх кінцівок міцно закріплені по відношенню один до одного, внаслідок чого верхні кінцівки є нерухомими вертикальними опорами для всього тіла. Тулуб, а разом з ним голова і нижні кінцівки немов підвішені до поясу верхніх кінцівок подібно маятнику з віссю обертання, яка проходить через центри плечових суглобів.
31.Надати характеристику поступальних циклічних рухів (ходьба)
Циклічні локомоції – це ті, при яких одні й ті ж рухи постійно повторюються в певній послідовності. Тому після кожного циклу рухів всі частини тіла повертаються у вихідне положення (ходьба, біг, пересування на лижах тощо).
ХОДЬБА — це складний, локомоторний, симетричний, циклічний рух, пов'язаний з відштовхуванням тіла від опорної поверхні й переміщенням його в просторі. При ходьбі тіло ніколи не втрачає зв'язків з опорною поверхнею. Опора приходиться то на одну ногу (одноопорний період), те на обидві ноги (двох опорний період).
Циклом рухів при ходьбі є подвійний крок, що складається із двох одиночних кроків — одного, зробленого однією ногою, і іншою, зробленою іншою ногою.
Кожний одиночний крок, у свою чергу, складається із двох простих кроків — заднього й переднього. Задній крок — це та частина одиночного кроку, при якій нога перебуває позаду фронтальної площини, що проходить через тулуб, а передній крок — це та частина, при якій нога перебуває попереду фронтальної площини. Границею між заднім і переднім кроком є момент вертикалі.
Подвійний крок — складний рух, тому для зручності аналізу його доцільно розділити на окремі фази, — менш складні рухи. Подвійний крок складається із шести фаз, три з них відносяться до опорної ноги, три — до вільної:
Фаза опорної ноги: 1- передній крок 2- момент вертикалі 3- задній крок
Фаза вільної ноги: 4- задній крок 5 - момент вертикалі 6 - передній крок
32.Надати анатомічну характеристику фаз ходьби
33.Надати характеристику спеціальних видів ходьби (спортивна ходьба) Особливість цього виду ходьби полягає в тому, що нижні кінцівки майже у всіх фазах від моменту приземлення до моменту вертикалі знаходяться у випрямленому стані.
Вільна нога приземлюється зовнішньою стороною п’ятки, тому ресорні властивості нижньої кінцівки для зменшення переднього поштовху не можуть бути досить добре використані. Тулуб знаходиться у випрямленому положенні, голова дещо розігнута, пояс верхніх кінцівок підведений. Період подвійної опори зведений до мінімум . Перекочування стопи опорної ноги відбувається різко та швидко із зовнішнього боку п’ятки, по зовнішньому краю стопи на голівку першої плеснової кістки на великий палець.
У момент вертикалі таз опускається у бік вільної ноги більше, ніж при звичайній ходьбі, так що поперечна вісь колінного суглоба на вільній нозі виявляється нижчою, ніж на опорній нозі. Крім того, у момент вертикалі таз значно зміщується у бік опорної ноги.
34.Надати характеристику ходьба пригнутим кроком
Цей вид ходьби характеризується тим, що сила тяжіння найбільшою мірою використовується для поступального переміщення тіла. Тулуб сильно нахилений вперед, ноги зігнуті в колінному і кульшовому суглобах. Даний вид ходьби застосовується як тренувальний засіб, зазвичай ковзанярами, лижниками та легкоатлетами. Збільшення нахилу тіла, а отже, і ЗЦТ тіла, вперед призводить до того, що кроки виконуються ширшими. У зв’язку з цим ЗЦТ тіла нижчий порівняно із звичайною ходьбою, стійкість тіла зростає, оскільки кути стійкості (передній і задній) та площа опори в двоопорний період стають більшими.
35.Надати анатомічну характеристику ходьбі вниз по сходах
При ходьбі вниз по сходах, а також по похилій площині сила тяжіння сприяє переміщенню тіла вперед і вниз, збільшуючи швидкість поступальної ходи. Тулуб дещо відхилений назад, тому ЗЦТ тіла проектується ближче до заднього краю площі опори. Приземлення вільної ноги відбувається на передній відділ стопи, а потім на всю підошву; стопа перекочується з носки на п’ятку при поступливій роботі м’язів-згиначів стопи і пальців. Це дозволяє ефективно використовувати амортизаційні властивості нижньої кінцівки і зменшити передній поштовх. Опорна нога ставиться на нижню сходинку випрямленою і переймає на себе тягар всього тіла. Під час винесення вільної ноги вперед, опорна нога під впливом сили тяжіння та сили інерції згинається в колінному і кульшовому суглобах. В цей момент м’язи передньої поверхні стегна та ділянки сідниці виконують поступливу роботу, протидіючи силі тяжіння. Вільна нога розгинається в колінному і кульшовому суглобах пасивно під дією власної ваги. Основне навантаження, хоча і значно менше, ніж при ходьбі вгору по сходах, припадає на м’язи опорної ноги. Найбільше напружений чотириголовий м’яз стегна (у фазі заднього кроку опорної ноги) та розгиначі стопи (у фазі переднього кроку опорної ноги). Рухи рук такі ж, як і при звичайній ходьбі.
