У другій половині 80-х – на початку 90-х рр. боротьба за національне й культурне відродження стала одним з пріоритетних завдань національно-демократичних сил. Було створено товариство шанувальників української мови, а через два роки – «Просвіту» ім. Т. Шевченка.Представники творчої інтелігенції підняли голос на захист української мови. У різних містах України засновувалися культурологічні товариства, метою яких було її відродження.Українська мова набула статусу державної.«Рух на підтримку перебудови». Це була масова всеукраїнська демократична організація. Відбувся Установчий з’їзд Народного Руху, який затвердив Програму й Статут організації, обрав її керівні органи. До Програми ввійшли положення про надання українській мові статусу державної, відродження національної символіки, відновлення діяльності Української православної та Української греко-католицької Церков.Наприкінці 1989–1990 рр. на основі самодіяльних громадських організацій та рухів в Україні виникають численні політичні партії. У вересні 1990 р. Президія Верховної Ради України ухвалила постанову «Про порядок реєстрації громадських об’єднань», що створило відповідну юридичну базу багатопартійності в республіці. Було створено Українську Республіканську партія (УРП). Головною метою діяльності партія проголосила створення Української самостійної соборної держави. Тоді ж виникли Демократична Партія, Соціал-демократична партія України, Об’єднана соціал-демократична партія України, Партія зелених України, Ліберальна партія, Народна партія та ін. Всі новостворені партії в Україні були в опозиції, добивалися докорінних змін у соціально-економічному й політичному житті країни.Демократизація суспільно-політичного життя, гласність,ліквідація цензури відкрили замовчувані події в історії України, сприяли поверненню несправедливо забутих імен діячів української культури та їхніх творів. Протягом 1987–1991 рр. поступово відкривалася правда про національно-визвольну боротьбу українського народу 1917–1920 рр., Голодомор 1933 р., колективізацію, масові репресії тоталітарного режиму.Важливою складовою національно-культурного відродження був дозвіл на діяльність заборонених Української греко-католицької (УГКЦ) та Української автокефальної православної (УАПЦ) Церков.
