57. Розкажіть про рух «шістдесятників» в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення.

„Відлига‖ породила таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво — рух творчої молоді, яка сповідувала оригінальну тематику, нові думки, відмінні від офіційних, і стала центром духовної опозиції режиму в Україні. То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло уже подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування. Чорновіл, наприклад, був редактором комсомольської загальноукраїнської газети. Дзюба був одним з найважливіших критиків у Спілці письменників України. Стус був аспірантом в Інституті літератури в Києві. Це були найкращі люди в розумінні моральному. У тих людей виникло природне бажання вирватись з багна. Важливим документом нової хвилі відродження стала праця І.Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація‖. З позицій „розширеного трактування соціалістичного реалізму‖ автор розглядав проблему права націй на самовизначення, доводив, що Ленін вкладав у поняття „націоналізм поневоленої нації‖ позитивний зміст. Саме цю працю Б.Антоненко-Давидович назвав референдумом покоління. У системі розповсюдження самвидаву головними були два центри: Київ тут активно діяли І.Світличний, В.Чорновіл, Є.Пронюк та Львів М. і Б.Горині, І.Гельта ін.. Тут писалися й передруковувалися самвидавчі статті,звідси вони розповсюджувались у містах України. Це були головні осередки духовної опозиції та інакомислення. У цьому ж середовищі виношувалась ідея організації опозиційного руху. 1964 р. зявилися анонімні тези „Стан і завдання українського визвольного руху‖, в яких йшлося про колоніальне становище України в складі СРСР, ставилися завдання організації визвольного руху в Україні, котрий мав би діяти легальними й нелегальними „революційно-демократичними‖ методами. Частина шістдесятників стояла на порозі формування політичної опозиції.