причини поразки українського національного руху 1917 – 1920 рр.:
- 1. порівняно низька національна свідомість народних мас, на яких негативно позначилась більше, ніж двохсотлітня московська неволя 2 недостатня відданість ідеї державності з боку революційних лідерів, їх соціалістична і переважно проросійська орієнтація
- відсутність сильної української національно-демократичної партії, яка б з’єднала окремі політичні потоки в єдине державне річище
- слабкість соціальної бази Української Народної Республіки, переважна опора на селянство і на нечисленну інтелігенцію, недостатня підтримка української революції з боку міського пролетаріату і великих землевласників
- відсутність добре організованої, матеріально-забезпеченої, регулярної армії і належного контролю за нею
- надмірна молодість, як керівників, так і всього українського руху, відсутність певного досвіду в питаннях державницьких справ, зовнішньої політики, фінансів, армії та й навіть взаємовідносин між собою
- важливим залишається зовнішній фактор. Українській Народній Республіці так і не вдалося здобути визнання на міжнародній арені, отримати реальну
