Наприкінці ХІV ст. значна частина української території входила у Велике князівство Литовське, де діяли православні школи. Саме ці школи забезпечували основи грамотності. Викладовою мовою в них була церковнослов’янська. Вищі верстви українського громадянства почали швидко підпадати під вплив польської культури та користуватися польською мовою, залишаючи рідну мову та церковну школу лише для простолюддя. Цей розрив вищих верств українського громадянства спричинив ослаблення розвитку української культури, що особливо проявилося у відсутності середньої та вищої української школи, а також в занепаді оригінальної літературної творчості. Єзуїти відкривали свої школи Багато представників православної української шляхти після закінчення цих шкіл зрікалися своєї національності й віри, починали зневажати рідну культуру. Таким чином, католицькі школи стали одним із засобів полонізації українського населення.
