1. Передати зміст кіноповісті О.Довженка «Україна в огні».
Умовно твір поділяється на три частини. Перша — відступ Червоної Армії, друга — німецька окупація та партизанський рух, третя — наступ.
Починається кіноповість досить мирною картиною: родина колгоспника Запорожця — батько Лаврін, мати, п’ятеро синів та дочка Олеся — святкують материн п’ятдесятип’ятирічний ювілей. Щаслива родина зібралася разом.
Але картина раптово змінюється. Прийшла війна" і заплакана мати вже виряджає своїх синів на війну. Війська відступають, за ними йдуть біженці. Гине один з синів Запорожців — Савка.
Олеся, що боїться приходу ворогів, вирішує віддати свою дівочу честь одному з солдатів-співвітчизників. До її хати потрапляє танкіст Василь Кравчина. Єдина їхня ніч поєднує молодих людей назавжди. Після війни вони обіцяють одне одному знову зустрітись.
Село Тополівка потрапляє в окупацію. Заправляють тут полковник німецької розвідки Ернст фон Краузе та його син лейтенант Людвіг фон Краузе. Старостою погоджується бути Лаврін Запорожець, який таким чином намагається допомагати підпільникам. Він старається врятувати від вивезення до Німеччини дівчат свого села, серед яких знаходиться й Олеся. Партизани теж не рятують полонянок, і ті потрапляють у ще гіршу неволю.
Лаврін потрапляє до партизанського загону. Як старосту його хочуть покарати, але син Роман рятує батька. Потрапивши у полон до німців, Запорожець тікає разом з іншими в’язнями, вбивши Людвіга Краузе. Роздратований фон Краузе помстився за смерть свого сина, розстрілявши поліцаїв та попаливши партизанські хати.
Пройшовши через страшні випробування і страждання у фашистській неволі, Олеся Запорожець повертається в рідну Україну. Тут вона дочекалася свого коханого, якого бачила лише один раз. Капітан Кравчина повертається в Тополівку як визволитель-переможець.
Вранці наступного дня Олеся знову проводжала свого коханого на війну. Навколо стояло спалене село, попереду було багато страждань...
2. Духовні цінності людини в поезії Ліни Костенко.
Ліна Василівна Костенко - легендарна фігура в українській літературі. Вона увійшла до світу поезії в шестидесяті роки з оригінальними філософськими думками і спостереженнями, із зображенням разючої і неприкритої правди життя, з неповторними художніми образами. Художній дивовижний світ Ліни Костенка починається він від палкої любові до рідної землі, рідного народу. Звідти черпає вона силу і натхнення, які цінує над усе. Лірики Ліни Костенка, що ведуть мотиви. Любов до рідної землі у неї ще з дитинства. З цієї ж пори вона винесла і больові спогади про війну і палкий протест проти варварства, яке не повинне повторитися ( «Пастораль XX століття»).
В той же час поетеса затверджує вічний кругообіг життя, непереможність усього сущого, його оновлення, розвиток. (Загинули від заіржавілої гранати троє хлопчиків-пастухів, а мати одного з них народжує дитя). У багатьох поезіях автор міркує над сенсом людського буття, над тим, як за будь-яких обставин залишатися Людиною. Цей мотив є таким, що веде в поезіях «Життя йде і усе без коректур…»Вже почалося, напевно, майбутнє…«
Людина бійся душу ошукать оскільки в цьому помилишся - це вже навіки.
Людина для поетеси - найвища цінність. Потрібно поспішати жити і поспішати створювати добро. Одній з найбільших цінностей, в розумінні Л. Костенко, є також живий зв'язок людини з природою, гармонія в стосунках з нею. Поезія Ліни Костенка глибоко філософська, вона затверджує думку, що сенс життя не в зовнішніх атрибутах, а у вічних загальнолюдських цінностях, які представляє мистецтво. Згадаєте чарівну Мадонну геніального Рафаеля, яка «в очі дивиться роками», - радить поетеса.
Ліна Костенка - тонкий лірик. Поетеса - автор блискучих поезій про любов. Але вона не завжди буває взаємною. Горе це або щастя? У вірші «Світлий сонет» досить оригінально поетеса дає відповідь на це питання:
