Кістки стопи (ossa pedis; рис. 44) утворюють три відділи: заплесно, плесно й фаланги пальців.
Заплесно (tarsus) складається з семи кісток: п'яткова, надп'яткова (таранна), човноподібна, три клиноподібні й кубоподібна.
П'яткова кістка (calcaneus) найбільша серед кісток заплесна, має тіло з суглобовими поверхнями і п'ятковий горб, до якого прикріплюються сухожилки м'язів. Суглобова поверхня, що міститься вгорі, з'єднується з суглобовою поверхнею надп'яткової (таранної) кістки, а передня кубоподібна суглобова поверхня — з кубоподібною кісткою
Надп'яткова (таранна) кістка (talus) має тіло й головку, на верхній поверхні кістки міститься блок надп'яткової кістки. Разом з кістками гомілки вона утворює гомілково-стопний суглоб. Головка надп'яткової кістки має опуклу суглобову поверхню для сполучення з човноподібною кісткою.
Човноподібна кістка (os naviculare) ззаду має глибоку ямку, якою з'єднується з головкою надп'яткової кістки. Передньою поверхнею вона з'єднується з трьома клиноподібними кістками.
Кубоподібна кістка (os cuboideum) займає бічну частину дистального ряду заплесна, має форму куба, з'єднується з п'ятковою та IV—V плесневими кістками.
Клиноподібні кістки (ossa cunciformia) — медіальна, бічна й проміжна займають у заплесні медіальну частину, з'єднуються з човноподібною та I, II, III плесневими кістками.
Гомілковостопний суглоб (articulatio talocruralis) утворюється кістками гомілки і надп'ятковою (таранною) кісткою. Суглобові поверхні дистального епіфіза великогомілкової кістки та обох кісточок з'єднуються з блоком надп'яткової кістки. Форма суглоба бло- коподібна. В суглобі можливі згинання й розгинання навколо фронтальної осі. А при згинанні стопи можливі ще рухи: пронація й супінація. Згинання стопи — це той рух, яким вона опускається донизу, а при розгинанні піднімається й наближається до гомілки. Суглобова сумка гомілковостопного суглоба тоненька і добре розтягується. Гомілковостопний суглоб закріплюють міцні зв'язки, які йдуть від гомілки до п'яткової, надп'яткової та човноподібної кісток (рис. 45).
Плесно (ossa metatarsae) — це п'ять невеликих трубчастих кісток, кожна з них має основу, тіло й головку. Основою вони з'єднуються з клиноподібними й кубоподібною кістками заплесна, а головками — 2
з основними фалангами пальців. Перша кістка плесна коротша, але значно товща за інші.
Пальці стопи мають таку саму будову, як і пальці кисті. І палець складається з двох фаланг — проксимальної й дистальної, а II, III, IV, V — з трьох фаланг — проксимальної, середньої й дистальної. Пальці стопи значно коротші, особливо IV та V. А І палець довгий і широкий.
Суглоби та зв'язки стопи. Розрізняють декілька суглобів. Між надп'ятковою і п'ятковою кістками є надп'ятково-п'ятковий (таранний) суглоб, який за формою наближається до циліндричного. В утворенні надп 'ятково-п 'ятково-човноподібного суглоба беруть участь три кістки: п'яткова, надп'яткова й човноподібна. За формою цей суглоб близький до кулястого. Надп'ятково-п'ятковий і надп'ятково-п'ятково-човно- подібний суглоби утворюють один комбінований підтаранний суглоб (аЛісиІайо зиЬіаІагІБ) і функціонують разом. Завдяки цим суглобам здійснюється відведення, пронація й супінація стопи. Суглоби, що утворюються між іншими кістками заплесна, складні, малорухомі, їх можна віднести до амфіартрозів.
Заплесно-плеснові суглоби (аііісиїаііо Іагеотеїаіагееае) утворені суглобовими поверхнями основ плеснових кісток та суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток і кубоподібної кістки. Суглобову капсулу фіксують тильні та підошовні заплесно-плеснові зв 'язки.
Плеснові кістки своїми головками з'єднуються з проксимальними фалангами пальців, утворюють кулясті суглоби, в яких можливе вгинання й розгинання, а інші рухи обмежуються добре розвине- іпім зв'язковим апаратом. Міжфалангові суглоби стопи, як і кисті, Миють блокоподібну форму.
(-топа в цілому. Стопа виконує в основному дві функції: опорну II пмортизаційну. Під час стояння опорними точками є п'ятковий ГОрб і головки плеснових кісток. При зміні постави тіла тиск його МИСИ на ці точки змінюється (рис. 46).
Амортизаційна функція стопи перш за все зумовлена її дуговою конструкцією. Розрізняють дві дуги: поздовжню й поперечну, які утворюють склепіння стопи. Причому поздовжня дуга проходить 110 бічному й медіальному краях стопи. Фактично є дві поздовжніх дуги (склепіння). Найвища точка (над підлогою 5—7 см) міститься і пі внутрішній дузі — на нижній поверхні головки надп'яткової кіст- ки, а на зовнішній дузі найвища точка (над підлогою 2—3 см) від- Гіонідає нижньому рівню щілини п'ятково-кубоподібного суглоба. Утворення поперечної дуги (склепіння) стопи пов'язане з будовою клиноподібних кісток. Найвища точка цієї дуги збігається з рівнем іінілесно-плеснових суглобів.
У зміцненні обох дуг стопи беруть участь підошовні плеснові та міжкісткові зв'язки, підошовний апоневроз та м'язи стопи, які не и и і не зміцнюють кістки, але й напружують зв'язки, до яких вони частково прикріплюються.
Склепіння стопи формуються в процесі життя людини під ипливом стояння, ходіння, бігу, стрибків. Склепіння збільшуються попільно аж до періоду статевого дозрівання. У людей, і передусім у дітей, зі слабкими зв'язками і м'язами стопи, може розвинутися плоскостопість. Іноді вона має професійний характер. Значний шілив на формування склепіння стопи мають фізичні вправи, взутгя.
