Вільна нижня кінцівка складається зі стегна, гомілки й стопи (рис. 39, 40). 1:34
Стегнова кістка (femur) — найдовша і найміцніша трубчаста кістка скелета людини, тіло кістки майже циліндричної форми, трохи вигнуте наперед. І Іа проксимальному епіфізі є шовка, в центрі якої є заглиблення — ямка головки стегнової кістки. Нижче головки містимся шийка стегнової кістки, в Місці її переходу в тіло лежать дна горби — вертлюги (великий І малий). Спереду їх між вертлюжна лінія, а ззаду — міжвертлюжний гребінь. На задній
поверхні стегнової КІСТКИ Є шорстка лінія (linia aspera), яка розгалужується на присередню та бічну губи.
На дистальному епіфізі є два виростки: медіальний і бічний, на яких лежать суглобові поверхні. Над ними на бічних поверхнях розташовані надви- ростки, до яких прикріплюються м'язи і зв'язки. На передній поверхні дистального епіфіза є суглобова поверхня для з'єднання з наколінником. На задній поверхні епіфіза між виростками міститься міжви- росткова ямка.
Наколінник (patella) — найбільша сесамоподібна кістка в скелеті людини. Він міститься між сухожилком чотириголового м'яза стегна й бере участь в утворенні колінного суглоба. Верхня поверхня наколін ника називається основою, нижня — верхівкою, задня поверхня її крита хрящем, передня — шорстка.
Кульшовий суглоб (articulatio coxae; рис. 41) утворений головкою стегнової кістки й кульшовою западиною тазової кістки, навколо якої розташована товста хрящова кульшова губа, внаслідок чого за- падина стає ще глибшою й головка стегнової кістки глибоко заходить у неї. Цей суглоб має горохоподібну форму, що є різновидом кулястого суглоба. Рухи в цьому суглобі відбуваються навколо грьох осей: поперечної — згинання та розгинання, сагітальної — підведення й приведення, вертикальної — обертання всередину й Шізовні. Крім того, в суглобі можливі колові рухи (циркумдукція). Мнаслідок того, що головка стегнової кістки більш ніж наполовину нходить у кульшову западину, рухи в суглобі дещо обмежені порівняно з плечовим суглобом.
Кульшовий суглоб закріплений добре розвиненими зв'язками. Найбільша з них — клубово-стегнова, яка починається від передньої нижньої ості клубової кістки й прикріплюється до міжвертлюж- пої лінії стегнової кістки. Від ямки головки стегнової кістки тягне- іііСя кругла зв'язка стегна, що з'єднує його з центральною поверхнею кульшової западини. В цій зв'язці проходять кровоносні суди- н и й нерви до головки стегна.
Гомілка (crus) складається з дврх кісток — великогомілкової й малогомілкової. Великогомілкова кістка лежить медіально, а малогомілкова — латерально.
Великогомілкова кістка (tibia; рис» 42). Тіло цієї кістки має тригранну форму, завдяки чому на ньому є три поверхні: медіальна.-, бічна й задня. Медіальна й бічна поверхні утворюють передній краЩ що у верхньому відділі переходить у горбистість, до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м'яза стегна. Задня й бічна поверхні цієї кістки, сполучаючися між собою, утворюють міжкістковий гребінь, розташований латерально. Проксимальний епіфй кістки потовщений, має два виростки з суглобовими поверхнями — медіальний і бічний. Між виростками міститься міжвиростковий горбок,, до якого прикріплюються зв'язки. На бічному виростку збоку є суглобова поверхня для зчленування + головкою малогомілкової кістки. Дистальний епіфіз має дві суглобові поверхні: нижньою поверхнею кістка з'єднується з надп'ятковою кісткою заплесна, а бічною — з малогомілковою кісткою. З медіального боку на дис? тальному епіфізі є міцний виросток -— кісточка, що теж має суглог бову поверхню для з'єднання з надп'ятковою кісткою.
Малогомілкова кістка (fibula; див. рис. 42) має довге й тонке тіло тригранної форми, з такими ж поверхнями, як і великогомілкова кістка. Поверхні відділяються одна від одної переднім, заднім та міжкістковим краями. Проксимальний епіфіз має головку з суглобовою поверхнею, за допомогою якої малогомілкова кістка зчленовується з великогомілковою. Дистальний епіфіз масивніший за проксимальний, має потовщену бічну кісточку, на медіальній поверхні якої є суглобова поверхня для з'єднання з надп'ятковою кісткою.
Суглоб коліна (articul&tio genus) утворений дистальним епіфізом стегнової кістки, суглобовими виростками проксимального епіфіза великогомілкової кістки і наколінником (рис. 43). Суглоб за формою належить до блокоподібно-кулястих. У цьому можливі такі рухи: згинання й розгинання як у блокоподіб- Ному суглобі, а при зігнутому коліні суглоб стає кулястим і в ньому можливе також обертання навколо вертикальної осі, відведення й приведення. Суглобові поверхні кісток, що утворюють колінний суглоб, не цілком конгруентні, тому між ними є два меніски, котрі Миють форму неповних кілець і лежать на суглобовій поверхні проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Своїми кінцями меніски прикріплені зв'язками до міжвиросткового горбка гомілки. Іоимішнім потовщеним краєм меніски з'єднуються з суглобовою Капсулою, а внутрішній загострений і вільний край оточує отвір Кільця. Отвір меніска сполучає два відділи суглоба, іцо лежать ви- Щв й нижче нього. Всередині суглоба є дві схрещені зв'язки, які по-
чинаються від міжвиросткової ямки й прикріплюються ДО МІЖВИ- росткового горбка великогомілкової кістки. На бічних поверхнях суглоба є міцні бічна й медіальна зв'язки, ззаду — коса підколінна зв 'язка, від наколінника до горбистості великогомілкової кістки тягнеться власна зв 'язка наколінника.
Всередині суглоба синовіальна оболонка утворює багато складок, слизові сумки. Найбільша з них розташована вище наколінника, під сухожилком чотириголового м'яза стегна.
Великогомілкова і малогомілкова кістки з'єднуються між собою щільною фіброзною пластинкою — міжкістковою перетинкою гомілки, яка кріпиться до міжкісткових країв цих кісток. Суглобова поверхня бічного надвиростка великогомілкової кістки з'єднується з головкою малогомілкової кістки плоским суглобом, що закріплюється додатковими зв'язками. Внизу гомілкові кістки своїми суглобовими поверхнями, розташованими на великогомілковій кістці і медіальній поверхні бічної кісточки, сполучаються синдесмозом, скріпленим велико- та малогомілковими зв 'язками, а тому цей суглоб майже нерухомий.
