Хребтовий стовп

Хребетний стовп, або хребет (columna vertebralis), є основою всього тіла і утворюється з 31—35 хребців, з'єднаних між собою ру­хомими й нерухомими зчленуваннями.

Хребетний стовп має 5 відділів: шийний — 7 хребців, грудний — 12 хребців, поперековий м 5 хребців, крижовий — 5 хребців, які зрослися в одну кістку — криж, і куприковий — 4—5 хребців.

Хребець (vertebra) (рис. 19) має тіло (corpus), позаду якого є дуга (arcus). Тіло й дуга оточують отвір хребця (foramen vertehrale). Отвори суміжних хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься спинний мозок. У місцях з'єднання дуги з тілом утворю­ються вирізки (верхня та нижня). Вирізки суміжних хребців обме­жують міжхребцеві отвори, крізь які виходять спинномозкові нерви. Від дуги відходять 7 відростків: задній, непарний — остистий (processus spinosus), 2 бічні — поперечні (processus transversus),

1. верхніх суглобових (processus articularis superior) і 2 нижніх сугло­бових (processus articularis inferior). Суглобовими відростками хреб­ці з'єднуються між собою в хребетний стовп. Хребці кожного відді­лу мають свої специфічні особливості, які відрізняють їх від хреб­ців інших відділів.

Шийний відділ складається з семи шийних хребців (vertebrae cervicales), які мають невелике тіло, роздвоєні остисті відростки (за винятком першого та сьомого хребців). Поперечні відростки разом

1. рудиментами ребер утворюють міжхребцевий отвір, крізь який проходить до головного мозку хребтова артерія.

Перший шийний хребець, або атлант (atlas), сполучається з чере­пом і має форму кільця, оскільки в нього відсутні тіло й остистий відросток. Складається він з передньої та задньої дуг, між якими є потовщення — бічні маси.

Передня дуга замінює тіло хребця і має на передній поверхні пе­редній горбок, а на задній поверхні — ямку зуба для зчленування із зубом II шийного хребця. На задній дузі міститься задній горбок, який є залишком остистого відростка.

Від бічних мас, на яких виділяють верхню та нижню суглобові ямки, що замінюють суглобові відростки, відходять короткі й товсті поперечні відростки. II шийний хребець, або осьовий (axis), дістав назву відповідно до виконуваної функції, оскільки навколо нього, як навколо осі, обертається І хребець разом із черепом. Від тіла хребця, яке має неправильну форму, вгору відходить невеликий товстий відрос­ток — зуб (dens). Його слід розглядати як частину тіла І хребця, що приєдналася в процесі філогенезу до тіла II хребця. На зубі є неве­ликі передня та задня суглобові поверхні, що сполучаються з І хреб­цем. Замість верхніх суглобових відростків по обидва боки від зуба розташовані дві суглобові поверхні, обернені вгору та вбік, нижні суглобові відростки такі, як і в інших хребців, а остистий відрос­ток — короткий і товстий.

Важливе практичне значення має передній горбок поперечного відростка VI шийного хребця, оскільки він розвинений трохи біль­ше, ніж в інших шийних хребців, і попереду від нього проходить загальна сонна артерія (внаслідок цього він дістав назву сонного). В разі поранення сонної артерії необхідно швидко притиснути су­дину до горбка й тим самим припинити кровотечу.

Грудний відділ хребетного стовпа складається з дванадцяти груд­них хребців (vertebrae thoracicae). На їхніх високих, трикутної фор­ми тілах розміщені реберні ямки, з якими сполучаються суглобові поверхні головок ребер. Оскільки більшість ребер з'єднується з тілами двох хребців, то вони мають по дві «неповні» реберні ям­ки: на верхньому краї хребця — верхню реберну ямку, а на нижньо­му — нижню, які разом формують «повну» реберну ямку для головки ребра.

Винятком є І грудний хребець, на верхньому краї якого місти­ться «повна» реберна ямка для І ребра, а на нижньому — «неповна» для II ребра. Головними ознаками X, XI та XII грудних хребців є «повні» суглобові ямки на їхньому тілі.

Верхні та нижні суглобові відростки плоскі, розміщені у фрон­тальній площині й майже вертикально, а їхні суглобові поверхні обернені відповідно вперед і назад.

Поперечні відростки містяться ззаду від суглобових, значно роз­винені, потовщені на кінцях і мають на передній поверхні суглобо­ву ямку для зчленування з горбком ребра. Слід пам'ятати, що по­перечні відростки XI та XII грудних хребців таких ямок не мають.

Остисті відростки значно довші, ніж у шийних хребців, і ма­ють тригранну форму. У верхніх грудних хребців вони розташовані більш горизонтально, у середніх — ідуть майже вертикально вниз, а в нижніх — знову набувають горизонтального напрямку.

Хребцеві отвори грудних хребців округлої форми й менших роз­мірів, ніж у шийному та поперековому відділах.

Поперековий відділ хребетного стовпа утворюється з п'яти хреб­ців (vertebrae lumbales). Своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів вони відрізняються від шийних та грудних хребців.Суглобові відростки поперекових хребців масивні, розміщені в сагітальній площині й вертикально. На верхніх суглобових відрост­ках є невелике потовщення — сосочкоподібний відросток. Поперечні відростки тонкі й плоскі. Біля основи кожного з них є додаткові відростки. Більшість анатомів розглядають їх як залишки ребер. Остисті відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях і лежать майже горизонтально.Крижовий відділ хребетного стовпа складається з п'яти крижо­вих хребців, які у 17—25 років зростаються в одну кістку (os sa­crum).За формою крижова кістка (рис. 20) нагадує клин, основа якого обернена догори, а верхівка — вниз і трохи вигнута вперед. Основа крижової кістки нагадує тіло хребця і зчленовується з останнім (V) поперековим хребцем під кутом, утворюючи мис (promontorium), який виступає у порожнину таза. Позад нього розміщується верх­ній отвір крижового каналу, який проходить крізь усю крижову кіс тку і є продовженням хребетного каналу. Вгору від задньої частини основи відходять два невеликих плоских верхніх суглобових відрост­ки, які разом з нижніми суглобовими відростками останнього по­перекового хребця  утворюють попереково-крижове зчленування. Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ріжками, між якими є крижовий отвір.

На крижовій кістці виділяють тазову та спинну поверхні й бічні частини. Тазова поверхня значно ввігнута, входить до складу зад­ньої стінки малого тазу. Біля її краю розміщуються чотири або п'ять пар тазових крижових отворів, крізь які проходять нерви крижового сплетення та судини.

Спинна поверхня крижової кістки опукла. Вздовж серединної лінії проходить серединний крижовий гребінь — наслідок зрощення остистих відростків крижових хребців. По боках від нього лежать еластичних волокон.

Довжина хребта у чоловіків у серед­ньому дорівнює 73—75 см, а у жі­нок — 69—71 см. Хребетний стовп до­рослої людини має вигини — лордози й кіфози (рис. 23). Лордози — вигини

хребта у шийному та поперековому відділах, спрямовані ви­пуклістю вперед, а кіфози — в грудному та крижовому, спрямовані випуклістю назад. Лордози й кіфози сприяють пружності хребет­ного стовпа, діючи як амортизатори, що гасять струси тіла під часходіння, бігу, стрибків та ін.Хребетний стовп новонародженого має лише один вигин — крижовий кіфоз