Контракт купівлі-продажу у сфері міжнародної торгівлі, що зас¬тосовується у світовій практиці, як правило, має такі розділи:
• вступна частина;
• предмет контракту;
• кількість;
• якість;
• термін і дата поставки;
• базові умови поставки;
• ціна і загальна вартість контракту;
• умови платежів;
• упаковка і маркування;
• рекламації;
• гарантії;
• штрафні санкції та відшкодування збитків;
• страхування;
• форс-мажорні обставини;
• арбітраж;
• інші умови.
Велике значення для контрактних аспектів міжнародної торгівлі має Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу то¬варів, укладена у Відні у 1980 р. (United Nations Convention on the Contractsfor the International Sale of Goods).
Україна враховує загальносвітову практику, формулюючи вимо¬ги до міжнародного контракту. Нині чинне "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" було затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201, зареєстроване у Міністерстві юс¬тиції України 21 вересня 2001 р. № 833/6024 і опубліковане, зокрема, в "Офіційному віснику України", 2001, № 39. Попередня редакція цього положення була затверджена наказом Міністерства зовнішніх зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 р. № 75. (Згодом МЗЕЗ'торг об'єднали з Міністерством економіки України.)
Чинне положення розроблено відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. Воно має застосовуватися українськими суб'єктами підприємницької діяльнос¬ті (незалежно від форм власності) та їх іноземними партнерами. У по-ложенні зазначається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) є матеріально оформленою угодою двох або більше суб'єктів зовніш¬ньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів і спрямова¬ний на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб'єкти підприєм¬ницької діяльності мають право при складанні тексту контракту використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено зазначеним законом України. Контракт укладається у простій письмовій формі, якщо ін¬ше не передбачено міжнародним договором України або законом.
Права й обов'язки сторін контракту визначаються матеріальним і процесуальним правом місця його укладення, якщо сторони не по¬годили інше. До умов, які повинні бути передбачені в контракті, як¬що його сторони не погодилися про інше щодо викладення умов до¬говору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами може вважатися таким, що не укладений, або може бути визнано недій¬сним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавс¬твом України, належать:
• назва, номер контракту, дата та місце його укладення;
• преамбула;
• предмет контракту;
• кількість та якість товару;
• базові умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних
робіт або послуг);
• ціна і загальна вартість контракту;
• умови платежів;
• умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);
• упаковка і маркування;
• форс-мажорні обставини;
• санкції та рекламації;
• урегулювання спорів у судовому порядку;
• місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні рекві¬
зити сторін.
За домовленістю сторін у контракті можуть визначатися додатко¬ві умови. Слід мати на увазі, що кожна з наведених позицій тексту положення містить стислі вимоги і вказівки з відповідних питань. З ними читачеві слід ретельно ознайомитися.
Зупинимося на окремих положеннях зовнішньоекономічного контракту.
Базові умови поставки товарів визначають порядок оплати вит¬рат, пов'язаних з транспортуванням товару від експортера до імпор¬тера, а також перехід відповідальності за експортовані товари. Базо¬ві умови з'явилися з об'єктивних потреб і зумовлені міжнародними торговельними звичаями.
- .
