Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Залежно від ступеня контролю над підприємсвом іноземні інвестиції поділяють на прямі та портфельні.
За формою власності іноземні інвестиції поділяються на: державні, приватні, міжнародних організацій, недержавних організацій, змішані .
За величиною на: малі (до 10 тис. дол.), середні (до 100 тис.дол.), великі (від 100 тис.дол).
За джерелом вкладення на: – первинні, які вкладаються іноземним інвестором в об’єкти інвестування приймаючої країни вперше;
– реінвестиції (активи, отримані іноземним інвестором у результаті господарчої діяльності на території приймаючої країни у вигляді доходів і спрямовані на розширення виробництва .
За метою інвестування: 1) досягнення фінансової мети: отримання процентів за користування кредитом та іншими формами позикового капіталу;
2) досягнення підприємницької мети: встановлення контролю над підприємством та отримання інформації про його діяльність;
3)досягнення іншої мети: встановлення впливу на суверенний об’єкт, санація міждержавних економічних зв’язків.
За формою оформлення: 1) явні інвестиції – юридично правильно оформлено вкладення капіталу;
2) приховані інвестиції – оформлені у вигляді інвестицій перетоку капіталу, наприклад, потоки капіталу між філіалами ТНК, наявний вивіз капіталу через цінні папери;
3) чорні інвестиції – кошти, отримані незаконно, походження яких не прослідковується.
За геополітичною спрямованістю: у розвинені країни;
країни, що розвиваються;
інтернаціональні.
За ступенем повернення: інвестиції, що повертаються (кредити, позики); ризикові (частка у власності капіталу); що не повертаються (технічна допомога міжнародних організацій).
