Митне регулювання - це відносини, які виникають між державою і суб'єктами ЗЕД з приводу умов перетинання національного кордону товарами, капіталами, послугами, робочою силою.
Національний рівень базується на відповідних актах національного законодавства. В Україні це:
- Митний кодекс України.
- Закон України "Про єдиний митний тариф України". Основні принципи митного регулювання в Україні:
1. Митну політику визначає ВР.
2. Митне регулювання ЗЕД здійснюється лише на території України.
3. Митне регулювання ЗЕД здійснюється відповідно до законів України.
4. Митне регулювання передбачає оподаткування :
- товарів, які ввозяться в Україну;
- товарів, які вивозяться з України;
- товарів, що транспортуються через територію України.
5. Ставки митного тарифу єдині для всіх суб'єктів ЗЕД і не залежать від:
- форм власності суб'єктів ЗЕД;
- форми організації діяльності суб'єктів ЗЕД;
- територіального розміщення суб'єктів ЗЕД.
6. У В(с)ЕЗ встановлюється спеціальний митний контроль, який передбачає пільги для суб'єктів ЗЕД.
7. До принципів митного регулювання відносять митні правила, які включають:
- оформлення декларації на товар, що перетинає митний кордон нашої країни;
- обов'язкове стягнення митних податків та митних зборів;
- надання митних пільг суб'єктам ЗЕД відповідно до національного законодавства.
8. Введення в дію митних правил передбачає їх публікацію за 45 днів до цього моменту. Органи митного контролю: ф Державна митна служба, її структура:
- 70 митниць;
- 230 митних переходів;
- працює 20 тис. митників;
- довжина митного кордону 8 тис. км.
Митний контроль здійснюється на території України і включає 3 стадії:
1. Заповнення митних документів суб'єктами ЗЕД (декларації). В них фіксуються дані про товар, який підлягає експорту/імпорту.
2. Проведення митного огляду товару, що підлягає експорту/імпорту.
3. Отримання товару з митниці та сплата мита. Для того, щоб товар перетнув митний кордон, треба мати такі документи:
o Дозвіл державних органів (реєстрація суб'єкта, надає йому право виходу на зовнішній ринок).
o Документи, що заповнюються на митниці.
o Ліцензія на експорт/імпорт товару, якщо він підлягає ліцензуванню.
o Документи, що свідчать про сплату митних податків.
o Документи, що свідчать про сплату митних зборів.
o Сертифікат походження товару.
o Сертифікат якості товару.
o Дозвіл санітарної служби.
o Дозвіл екологічної служби.
o Документи, що свідчать про сплату ПДВ.
o Документи, що свідчать про сплату акцизних зборів.
Регулювання митною справою здійснюють найвищі органи влади і а управління України. Спеціально уповноваженим органом держав¬ного управління в галузі митної справи с Державний митний комітет України, який приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу тільності.
При цьому функції, які виконують митні органи, можна класифі¬кувати таким чином: фіскальна; регулятивна; правова; статистична; контролююча у сфері митних відносин; законодавча; контролююча у сфері валютних відносин.
Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних еко-номічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулю-вання зовнішньоекономічної діяльності і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти.
Майбутнє української економіки, її здатність забезпечити прий¬нятні та стабільні темпи її зростання значною мірою залежать від ефективності функціонування митно-тарифної системи, досконалості її механізму, який необхідно формувати, ґрунтуючись на вищевикладених положеннях.
Класифікуємо мито за певними критеріями:
1. За складністю встановлення:
– прості (одноколонні) з незмінною ставкою для товарів незалежно від країни походження;
– складні (багатоколонні) з встановленням двох і більше ставок по кожному товару залежно від країни походження.
2. За об'єктом нарахування:
– експортні;
– імпортні;
– транзитні.
3. За методом нарахування:
– адвалорні з відсотковим нарахуванням до митної вартості;
– специфічні з абсолютним грошовим нарахуванням до митної вартості;
– комбіновані (змішані) з об'єднанням адвалорного і специфічного засобів (наприклад, 10% від митної вартості, але не більше 100 грн. за одиницю ваги).
4. За характером дій:
– сезонні;
– антидемпінгові при імпорті товарів за цінами, які нижче внутрішніх цін країни-експортера;
– компенсаційні при встановленні факту отримання субсидій в країні екс-портера, що веде до зниження цін, при недопущенні небажаного експорту з власної країни.
5. За походженням:
– автономні, які встановлюються в однобічному порядку;
– конвенційні з встановленням за договором чи домовленістю з іншою країною.
6. За розміром:
– максимальні для товарів з країн, з якими відсутні домовленості;
– мінімальні для товарів з країн, з якими діє режим найбільшого благо-сприяння;
– преференційні для окремих товарів чи з окремих країн.
7. За типом ставок:
– постійні без змін протягом встановленого періоду;
– змінні з нестабільним рівнем, що коригується залежно від динаміки світових цін, рівня субсидій та інших обставин.
8. За засобом нарахування:
– номінальні, або вказані в тарифі;
– ефективні або реальні з урахуванням мита, яке було накладено на імпортні проміжні компоненти (вузли, сировина та ін.).
Таким чином, митне регулювання об'єднує тарифні й нетарифні засоби державної діяльності, яка може стимулювати чи стримувати експорт, імпорт і транзит.
