Нова Конституція була прийнята Парламентом у жовтні 1946 р., промульгована Імператором і надрукована 3 листопада 1946 р. Через шість місяців -З травня 1947 р. - вона набула чинності.
Структурно Конституція Японії складається з 11 глав і 103 статей, які послідовно регулюють: статус імператора; відмову від війни; права і обов'язки народу; діяльність Парламенту, Кабінету і судової влади; державні фінанси; місцеве самоврядування; процедуру зміни Конституції.
Нова Конституція відрізняється від Конституції Мейдзі з багатьох важливих аспектів. Основними є:
- особа Імператора більше не визнається священною й існує лише як символ держави і об'єднує нації, а єдиним носієм державного суверенітету стає народ (ст. 1);
- принцип розподілу влади здійснюється на більш демократичній основі. Імператор не володіє виконавчою владою. Він має право виконувати лише ті державні функції, котрі визначені в Конституції. Наприклад, він лише формально затверджує призначення Прем'єр-міністра і головного судді Верховного суду (ст. 4). Парламент призначає Прем'єр-міністра, а головного суддю - Кабінет міністрів. Тільки із згоди Кабінету міністрів Імператор проголошує від імені народу закони та договори, скликає сесії Парламенту, присуджує нагороди (гл. 1);
- Японія “відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних спорів” (ст. 9);
- ліквідуються всі аристократичні інститути (ст. 14). Колишня Палата перів замінюється Палатою радників, члени якої обираються як представники свого народу;
- місцеве самоврядування здійснюється в широких масштабах (статті 92-95).
До особливостей Конституції 1947 р. можна віднести більш чітке закріплення трьох принципів: принципу народного суверенітету, принципу додержання основних прав і свобод громадян і принципу пацифізму.
Принцип народного суверенітету як основи державної влади в японському конституційному праві з'явився вперше і закріплений в преамбулі та в ст. 1 Конституції. Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом є Парламент (ст. 41).
Конституція містить широкий перелік особистих, політичних соціально-економічних прав і свобод громадян (статті 10-40).
Особливе значення має ст. 9 Конституції, в якій закладені положення про відмову від війни і створення регулярних збройних військ. На сьогодні функцію збройних сил виконують японські сили самооборони, які були створені в 1950 р. як “резервний поліцейський корпус” після початку війни в Кореї.
Контроль за дотриманням Конституції покладений на суди. Конституція не забороняє нижчим судам проводити конституційний нагляд, однак встановлює, що остаточне рішення з таких питань приймає тільки Верховний суд. Юридичною основою для інституту конституційного нагляду є норма ст. 98, яка проголошує, що “Конституція є Верховним законом країни, і ніякі закони, укази, рескрипти або інші державні акти, які суперечать у цілому або в частині її положенням, не мають законної сили”.
Слід звернути увагу, що Конституція 1947 р. ще жодного разу не переглядалася.
Зауважимо, що однією з причин конституційної стабільності Японії - є “жорсткий”- порядок змін основного закону, який встановлює ст. 96: “Зміни Конституції здійснюються з ініціативи Парламенту та зі згодою не менш як двох третин загальної кількості членів обох палат і далі представляються на затвердження народу”. Затверджені таким чином зміни виносяться на спеціальний референдум або на розгляд Парламенту після його нових виборів (можливість ратифікації визначається рішенням Парламенту).
