Перша конституція Іспанії була прийнята ще 1812 р. Згідно з наступними конституціями (1837, 1845, 1869, 1876 рр.) в Іспанії було встановлено обмежену монархію. Після скинення монархії і прийняття конституції 1931 р. у
країні було запроваджено республіканську форму правління. Але з 1939 р. після закінчення громадянської війни було встановлено авторитарний режим «каудільо» (вождя) Ф. Франко і створено корпоративну державу. Своєрідним замінником конституції у цей період слугувала низка так званих основних законів, прийнятих 1938-1947 рр. Проте ще за часи існування цього режиму 1947 р. було проголошене поновлення монархії, хоча її практична реставрація відкладалася до смерті «каудільо», який водночас фактично здійснював функції глави держави.
Сучасна іспанська Конституція, яка є десятою конституцією країни, була схвалена на референдумі в грудні 1978 р. За Конституцією, Іспанія проголошена правовою, соціальною і демократичною державою, в якій найвищими цінностями є свобода, справедливість і рівність. Національний суверенітет належить іспанському народові, який формує всі владні структури держави.
Конституція Іспанії "жорстка" і передбачає такі процедури перегляду:
1) повну, яка стосується змін і доповнень до розділів про загальні засади, права людини та Корону, і передбачає ухвалення законопроекту про конституційні зміни 2/3 голосів депутатів обох палат як попереднього скликання, так і новообраного складу, а після цього — проведення референдуму для ратифікації ухваленого законопроекту;
2) часткову, яка передбачає перегляд усіх інших розділів, та ухвалення законопроекту трьома п´ятими голосів депутатів обох палат, а у випадку невдалої спроби досягти компромісу між палатами — абсолютною більшістю голосів сенаторів і кваліфікованою більшістю голосів депутатів нижньої палати (такий проект також може бути відправлений на референдум на вимогу десятої частини депутатів або сенаторів).
У системі органів державної влади іспанська Конституція відводить провідне місце Королю. Монархічна форма правління в сучасній Іспанії формально існує з 1947 р. Престолонаслідування в Іспанії відбувається за кастильською системою: трон успадковується по жіночій лінії в порядку родинної першості.
За Конституцією, Король є главою держави, арбітром у діяльності державних установ, найвищим представником країни в міжнародних відносинах. Особа Короля є недоторканою. Його акти контрасигнуються міністрами, за винятком права призначати чи звільняти з посади військових і цивільних службовців королівського двору.
Парламент Іспанії — Генеральні кортеси — мають дві палати. Нижня палата — Конгрес депутатів у складі 350 осіб, формується на основі загальних виборів. Сенат як орган територіального представництва формується як прямими виборами, так і шляхом призначення у складі 257 депутатів терміном на чотири роки. Кожна палата на термін своїх повноважень вибирає голову, чотирьох віце-голів та чотирьох секретарів. Палати утворюють постійні і спеціальні комісії.
У системі державних органів Іспанії уряд — Рада міністрів — є вищим органом виконавчої влади. Особливість правового становища уряду визначається спеціальним розділом Конституції та законом 1983 р. "Про організацію центральної адміністрації держави".
