За формою британська конституція має комбінований, несистематизований характер; вона складається з двох частин - писаної і неписаної. Британську конституцію часто називають неписаною, маючи на увазі ту обставину, що вона ніколи не була "записана" в єдиному акті, писала і неписана її частини мають, у свою чергу, різні, досить різноманітні джерела. Писана частина включає в себе статутною право, тобто прийняті в різні роки і навіть епохи парламенту, що регулюють питання конституційного характеру, але жоден з цих законів не є основним законом, і судові рішення (прецеденти), що мають своїм предметом питання, що носять той же конституційний характер. Хоча судові рішення об'єктивно мають писаний, тобто зафіксований на папері, характер, тим не менш доктрина відносить їх до неписаної частини права. вираз "писаний" закон означає закон, формально прийнятий парламентом, неважливо зафіксований він на папері чи ні, а термін "неписаний" закон вживається для позначення закону, непрінімавшегося парламентом. До власне неписаної частини відносяться конституційні угоди, ніде юридично не зафіксовані, але регулюють, як правило, найважливіші питання державного життя. Ці угоди, або система звичаєвого права, розглядаються у Великобританії як основа конституційного права.
Деякі акти парламенту можуть розглядатись як суто конституційні, цілком присвячені якому-небудь питанню конституційного регулювання. До них, зокрема, належить декілька законів про склад, взаємовідносини і повноваження палат парламенту (закони про парламент 1911 і 1949 pp., Акт про перів 1963 p.), закони про правове становище особи, наприклад Хабеас корпус акт 1679 p., Білль про права 1689 р. (правда, ці акти тепер мають швидше історичний характер, оскільки поступово майже повністю були замінені пізнішими законами у галузі кримінального і кримінально-процесуального права), закони про виборче право (акти про народне представництво 1949,1969,1974 pp. та ін.); закони про місцеве управління (акти про місцеве управління 1972 11985 pp.). Конституційні норми містяться і в законах, у яких регулювання подібних норм є частиною акта нарівні з іншими питаннями. Наприклад, в Акті про міністрів корони 1975 р. нарівні з питаннями конституційного характеру є багато положень адміністративного права. Конституційні норми можуть міститися і в актах делегованого законодавства.
