Види парламентів:
o Залежно від повноважень:
1. парламенти з абсолютно необмеженою компетенцією;
2. парламенти з абсолютно обмеженою компетенцією;(вони приймають закони, які встановлюють основи правового регулювання, а вже детальне опрацювання тих чи інших питань здійснює виконавча влада
3. .парламенти з відносно визначеною, обмеженою компетенцією (консультативні
o Залежно від форми правління в державі:
1. парламенти в парламентарних республіках
- діє принцип парламентської відповідальності уряду;
- парламент має право відправити уряд у відставку;
2. парламенти в президентських республіках
- жорсткий принцип поділу влади;
- парламенти не володіють правом висловити вотум недовіри уряду чи уряд правом розпуску парламенту;
- виконавча влада наділена правом вето, а законодавча влада правом імпічменту;
3. парламенти в країнах із змішаною формою правління
- парламент має право вотуму недовіри уряду, а президент право розпуску парламенту;
4. країни, в яких парламент відіграє майже декоративну роль
- іноді навіть застосовують термін «консультативні парламенти» (Катар);
- парламенти при абсолютній владі монарха є так звані «квазіпарламенти»;
- до цієї категорії відносять також парламенти в країнах соціалістичної орієнтації (Куба, В’єтнам), які скликаються 2-3 рази на рік, стопроцентно голосують «за», не утримуючись на не голосуючи «проти» рішень.
o За структурою:
1. однопалатні;
2. двопалатні
За роллю, яку відіграють парламенти
1. активні парламенти(вони приймають закони, беруть участь у формуванні уряду та його відставці, наділені правами об’являти імпічмент;)
2. реактивні парламенти (на парламенти впливає виконавча влада, але і парламенти впливають на уряд, тобто між цими двома гілками влади існує взаємозв’язок;)
3. маргінальні парламенти(парламенти, які контролюються верховною виконавчою владою до такого степеню, що їх вплив на політику є дуже незначним;)
4. мінімальні парламенти (парламенти як такі мають лише назву, а ніякого впливу на формування політики держави вони не мають.)
Специфіка компетенції парламенту пов’язана з його природою, як вищого представницького органу, він сам вправі визначати свою компетенцію шляхом прийняття законів і конституцій.
Сфери повноважень парламенту можна розділити на такі види:
- законодавча сфера, в тому числі щорічне прийняття закону про бюджет;
- формування вищих органів держави;
- здійснення зовнішньо-політичних функцій;
- контрольні повноваження.
Законодавчі повноваження є головним завданням парламенту, основним його призначенням як загальнодержавної представницької установи. Всі закони приймаються за певною процедурою, яка неоднакова для різних видів законів.
Парламент може обирати, призначати та утворювати вищі органи держави, формуючи їх повністю чи частково (іншу частину може призначати, наприклад, президент), самостійно, або може давати згоду на призначення тих чи інших осіб, а кандидатуру можуть пропонувати інші вищі посадові особи держави.
В сфері зовнішньої політики парламент ратифікує міжнародні договори чи дає згоду президенту на їх ратифікацію, вирішує питання про використання збройних сил за межами країни.
Парламент може володіти і деякими квазісудовими повноваженнями: наприклад, вирішує питання про імпічмент президента та деяких інших посадових осіб (федеральних суддів в США), виносить рішення про передання до суду міністрів та інших вищих посадових осіб (Франція, Польща).
Парламент наділений правом вирішувати питання, які відносяться до сфери правового статусу групи осіб, наприклад, об’являти амністію.
В сфері фінансових повноважень тільки парламент в деяких країнах може встановлювати матеріальні обтяження для держави (а саме, приймати рішення про державні позики, про позики у іноземних держав і міжнародних організацій), встановлювати податки, приймати державний бюджет (деякі автори це повноваження відносять до сфери законодавчих повноважень). Тобто, питання державної казни традиційно відносять до сфери компетенції парламенту.
Одним з важливих інститутів діяльності парламенту є делегування повноважень, коли він уступає частину своїх прав (повноважень) виконавчій владі – уряду.
Форми контролю парламентів за діяльністю органів виконавчої влади та інших органів держави відрізняються в державах різних форм правління.
Контроль парламенту може мати політичний характер (вираження недовіри міністру) та юридичний характер (діяльність створених парламентом слідчих комісій).
