Виборча система розуміється у двох значеннях: широкому і вузькому.
Виборча система в широкому сенсі - сукупність суспільних відносин як врегульованих, так і неврегульованих нормами права, за допомогою яких формуються органи законодавчої, виконавчої та судової влади.
Виборча система у вузькому сенсі - це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування виборців. Таких способів декілька. Однак всі їх різноманіття можна звести до двох головних систем: мажоритарної та пропорційної.
Мажоритарна - в основу покладено принцип більшості (обраним по виборчому округу вважається той кандидат або список кандидатів, який отримав встановлену більшість голосів).
Розрізняють три види мажоритарної системи: -відносної більшості (обраним вважається той кандидат (або список кандидатів), який набрав голосів більше, ніж кожен з його супротивників окремо, навіть якщо він набрав менше половини (США, Англія, Індія і т.д.); -абсолютної більшості (для обрання потрібна абсолютна більшість поданих за кандидата голосів (50% +1); -кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат, що одержав кваліфікована більшість голосів, яке встановлюється законом (більше абсолютного).
Пропорційна - будується не на принципі більшості, а на принципі пропорційності між отриманими голосами і завойованими мандатами. (Такі вибори є суворо партійними - Фінляндія, Швейцарія, Швеція, Норвегія, Австрія, Бельгія). Застосовується тільки в багатомандатних виборчих округах. Виборець може не знати багатьох кандидатів від підтримуваної ним партії.
Змішана виборча система. Передбачає поєднання у різних варіаціях мажоритарної та пропорційної систем. За такої системи виборцю надаються два голоси. Змішана виборча система застосовується у процесі пошуку оптимальної для держави виборчої системи'.
Щоб пом'якшити дефекти використовуються методи:
виборча квота (виборчий метр) - це найменше число голосів, необхідне для обрання хоча б одного кандидата (способи: природна квота (метод Хейр) і штучна квота(метод Хагенбаха-Бішофф);
метод дільників (метод д, Онта) - це послідовний розподіл кількості голосів, отриманих кожним списком кандидатів, на певну серію дільників.
Додаткові правила розподілу мандатів:-правило найбільшого залишку (нерозподілені за квотою місця отримують по черзі партії, у яких найбільші залишки голосів); -правило найбільшого виборчого числа (місця, не розподілені за квотою, передаються по черзі тим партіям, які зібрали найбільшу кількість голосів); -правило підсумовування (підсумовуються всі залишки голосів партій по окремо взятих округах і нерозділене число місць в цілому по країні, і потім обчислюється нова квота для країни в цілому і за цією квотою розподіляються між партіями місця, що залишилися); -правило подолання загороджувального бар'єру (нерозподілені мандати партій, які мне подолали загороджувальний бар'єр передаються партіям, які його подолали, пропорційночислу голосів, зібраних цими партіями)
