Першими актами боротьбі за особисті права стали прийняті Велика хартія вольностей 1215 р., Петиція про право, Білль про права, Хабеас корпус акт, які обмежили всевладдя монарха і встановили демократичні засади правового становища особистості.
Однак широке утвердження ідеї прав людини почалося з ост чверті XVIII в. і пов'язане зі США і Францією. Один з найбільш видатних в історії людства документів - Декларація незалежності (4 липня 1776 р) і вперше закріпила на політико-правовому рівні невідчужувані права особистості.
Також- Декларація прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 р., прийнята у Франції. Цими документами було покладено закріплення першого покоління прав людини - громадянських і політичних прав.
Початок ІІ покоління прав людини було покладено в XIX в. Воно пов'язане з офіц фіксуванням соц-ек прав. До прав ІІІ покол -солідаристські або колективні права(після Другої світо-вої війни в документах ООН. До їх числа відносять право націй на самовизначення, право на мир)
Особливість політ прав та свобод полягає у тому, що вони не належать людині від народження, а надаються їй держ залежно від її політичної с-ми та форми політ режиму: їх носіями, суб’єктами є переважно гр певної держ, а не всі особи, які мешкають на її території. Тобто це такі права, які л здійснюють в політичній сфері сусп життя.
Право на участь в управлінні державними і громадськими справами- можливість участі у формуванні органів держ влади та місцевого самовр під час проведення виборів, а також у прийнятті найважливіших рішень держ і місц значення, здійснюваних за допомогою інших форм прямої демократії: референдумів, народної заоконод ініціативи, сходів.
Право на об’єднання – це право гр об’єднуватись у політ партії, громадські рухи та інші сусп орг-ії, профспілки. Стосовно цього у конституціях деяких країн підкреслюється, що для створення таких об’єднань не потрібно попереднього дозволу органів публічної влади. Обмеження цього права можливе лише на підставі закону. У деяких конституціях встановлюються прямі заборони на певні об’єднання.
У більшості конституцій зарубіжних країн права на збори, мітинги, демонстраціїзумовлюються мирним, беззбройним характером їх проведення. Особливо регулюється питання стосовно організації їх у громадських місцях.
Право петицій – це право звернення до влади з письмовою вимогою, скаргою, пропозицією, на що влада зобов’язана, згідно з встановленим порядком, реагувати. Обмежується, зазвичай, тільки право на колективні петиції.
Обовязки - О шанувати державні символи, в деяких країнах - обов'язок голосувати, загальний військовий обов'язок (якщо в держ немає контрактної армії), обов'язок захищати Вітчизну і ін;
