Згідно з чинним законодавством при скоєнні правопорушень працівниками підприємств, установ та організацій усіх форм власності та господарювання, застосовуються відповідні норми Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ) [1].
Крім того, вагомою причиною, що зумовлює актуальність теми дослідження, є особливості шкоди, заподіяної порушенням права на екологічну безпеку, як правового явища, обумовленого різними за походженням екологічними факторами. Таке дослідження сприятиме створенню досконалого правового механізму її визначення та відшкодування.
Насамкінець є потреба з’ясування правової природи окремих категорій та понять, визначення яких є у чинному екологічному законодавстві.
При цьому не можна не згадати, що теоретичні основи дисциплінарної відповідальності в загальній теорії права були предметом дослідження в наукових працях ряду видатних як вітчизняних так і зарубіжних учених. Серед них в першу чергу слід назвати роботи С. С. Алєксєєва,О. Е. Лейста, Є. В. Назаренко, М. І. Козюбри, В. П. Сальникова, М. І. Матузова, О. В. Малько та інших.
У трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну та матеріальну. Підставами їх застосування є вчинення проступків, що є винним невиконанням або неналежним виконанням трудових обов’язків під час роботи [2].
Сутність дисциплінарної відповідальності полягає у накладенні роботодавцем (власником підприємства чи уповноваженим ним органом) на працівника дисциплінарних стягнень. Такі стягнення можуть накладатися на осіб, винних у невиконанні або неналежному виконанні своїх трудових обов’язків, пов’язаних зі здійсненням природоохоронних заходів за умови, що відповідні обов’язки передбачені трудовим договором, укладеним між працівником та власником підприємства, установи, організації (уповноваженим ним органом).
Можливість застосування до винних у вчиненні порушень екологічного законодавства дисциплінарної відповідальності передбачена ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та КЗпПУ.
Законодавством не встановлено конкретного переліку дисциплінарних проступків у галузі охорони довкілля, за які настає відповідальність, це відбувається стосовно адміністративної чи кримінальної відповідальності. Правопорушення може, наприклад, полягати у невиконанні головним інженером підприємства вимог посадової інструкції експлуатації промислового устаткування. Особливістю накладення дисциплінарного стягнення є те, що воно може накладатися на правопорушника незалежно від настання екологічних наслідків, за одним лише фактом вчинення правопорушення [4]. Дисциплінарна відповідальність, як вид юридичної відповідальності, який може застосовуватися за вчинення земельних правопорушень, відсутній у ст. 211 Земельного кодексу України [5]. Тому заходи дисциплінарної відповідальності можуть застосовуватися за порушення земельного законодавства лише у випадках порушення працівниками підприємств, установ та організацій, а також їх посадовими особами, своїх трудових обов’язків щодо дотримання земельно-правових норм.
Об’єкт правопорушення тут є подвійним: вимоги трудового законодавства (правила внутрішнього розпорядку) та законодавчі імперативи щодо використання та охорони земель. Для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності за порушення земельного законодавства необхідно співпадання дисциплінарного проступку та земельного порушення, тобто коли невиконання працівником своїх трудових обов’язків одночасно є порушенням земельного правопорядку.
Дисциплінарна відповідальність передбачена також за порушення лісового законодавства (ст. 105 Лісового кодексу України) [6]. Її особливості полягають у такому, що:
– вона повинна застосовуються у випадках, передбачених трудовим законодавством;
– її підставою слугує неналежне виконання або невиконання трудових обов’язків щодо забезпечення охорони, відтворення, використання та захисту лісів і лісових ресурсів;
– таке неналежне виконання або невиконання трудових обов’язків щодо забезпе чення охорони, відтворення, використання та захисту лісів і лісових ресурсів повинно становити коло службових або професійних обов’язків правопорушника [7].
Слід зазначити, що й порушення водного законодавства також тягне за собою притягнення до дисциплінарної відповідальності (ст. 110 Водного кодексу України) [8]. Відповідно до ст. 147 КЗпПУ до порушників можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: догана та звільнення з роботи. Як різновид дисциплінарної міри відповідальності, до посадових осіб і спеціалістів, винних у порушенні екологічних вимог, за рішенням їх управлінських органів застосовують депреміювання, тобто повне або часткове позбавлення премій за підсумками року, наприклад, за невиконання планів і заходів щодо охорони навколишнього середовища або за порушення природоохоронного законодавства. Цей вид стягнення є більш ефективним та доцільним для профілактичного впливу, ніж звільнення працівника [4].
Отже, Закон “Про охорону навколишнього природного середовища”, як і інші законодавчі акти, що регулюють питання притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановлюють правило: суб’єкти, винні у вчиненні дисциплінарного правопорушення (так само як і адміністративного правопорушення чи кримінального злочину) зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення відповідного законодавства, оскільки застосування заходів дисциплінарної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів, тобто від майнової відповідальності.
Якщо ж внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов’язків ним спричиняється матеріальна шкода підприємству, установі, організації, працівник несе матеріальну відповідальність за шкоду, якщо остання заподіяна його винними протиправними діями (бездіяльністю). Загальні підстави та умови такої відповідальності передбачені ст.130 КЗпП. Відповідна відповідальність, зокрема, встановлюється тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене
