Основною пiдставою юридичної вiдповiдальностi є пра- вопорушення. Вiдповiдно правопорушення є пiдставою i юри- дичної вiдповiдальностi за порушення екологiчного законодав- ства. Такi порушення характеризуються особливими, специфiч- ними ознаками i називаються екологiчними правопорушеннями. Це поняття визнано i на законодавчому рiвнi. В статтi 70 Зако- ну України «Про охорону навколишнього природного середови- ща» вживаються поняття «екологiчне правопорушення» та «еко- логiчний злочин». Поняття, ознаки, склад екологiчного правопорушення базу- ються на загальних характеристиках правопорушення. Зокрема, ознаками екологiчного правопорушення, як i будь-якого, можна визначити наступнi: — з об’єктивної (зовнiшньої) сторони воно проявляється у виглядi дiї чи бездiяльностi. В екологiчних правовiдносинах це досить часто невиконання встановлених законодавством обо- в’язкiв, недотримання заборон, екологiчних вимог тощо; — за соцiальними наслiдками ця поведiнка є соцiально шкiд- ливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальному функцiонуванню суспiльних вiдносин. Еко- логiчне правопорушення порушує нормальнi природнi вiдноси- ни взаємодiї природи i суспiльства по забезпеченню рацiональ- ного використання i охорони природних об’єктiв; — за психологiчною ознакою, як i iншi правопорушення, та- ке дiяння має свiдомо-вольовий характер, є винним (хоча у ви- падку заподiяння шкоди джерелом пiдвищеної екологiчної не- безпеки цивiльно-правова вiдповiдальнiсть власника цього дже- рела настає незалежно вiд наявностi його вини); — за юридичною ознакою — це протиправне дiяння, тобто за- боронене правовою нормою; — за наслiдками правопорушення породжує виникнення пра- вовiдносин по застосуванню до правопорушника заходiв юри- дичної вiдповiдальностi. Як зазначається в лiтературi, екологiчне правопорушення характеризується в першу чергу такими рисами, як екологiчна спрямованiсть, екологiчна небезпека, екологiчна протиправнiсть. Сутнiсть екологiчної спрямованостi правопорушення полягає в тому, що поведiнка правопорушника спрямована на негативну змiну стану навколишнього природного середовища, порушен- ня правового режиму природних ресурсiв. Екологiчна небезпека включає не лише ймовiрнiсть порушення екологiчних iнтересiв суспiльства, але й пiдвищену небезпеку для iснуючих екологiч- них зв’язкiв у самих екосистемах. Екологiчна протиправнiсть по- лягає в повному або частковому невиконаннi вимог, iгноруваннi правил, закрiплених нормами екологiчного законодавства1. Не вдаючись до детального аналiзу наведених вище ознак, хотiлося б пiдкреслити, що головна ознака, яка дозволяє вiдме- жувати екологiчне правопорушення вiд iнших (в тому числi тих, якi пов’язанi з природними об’єктами) i дає пiдстави визнавати його самостiйним видом в системi правопорушень, полягає в за- подiяннi ним шкоди природi, природним об’єктам, екосистемам (а через них i людинi). Склад екологiчних правопорушень традицiйно мiстить чотири елементи: 1) об’єкт, 2) об’єктивна сторона, 3) суб’єкт, 4) суб’єк- тивна сторона. Об’єктом екологiчного правопорушення є тi суспiльнi вiдно- сини, на якi воно посягає i яким заподiює шкоду. Розрiзняють загальний i спецiальний об’єкт. Загальним об’єктом екологiч- них правопорушень є екологiчний правопорядок, тобто коло су- спiльних вiдносин по охоронi довкiлля i рацiональному викорис- танню природних ресурсiв. Екологiчний правопорядок визна- чають як систему принципiв i правил, якi регулюють взаємодiю суспiльства i природного середовища в iнтересах рацiонально- го використання природних ресурсiв, охорони навколишнього середовища, здоров’я i благополуччя людей2. Загальний об’єкт диференцiюється на спецiальнi. Спецiальними об’єктами є су- спiльнi вiдносини по охоронi i рацiональному лiсiв, вод, земель, надр, тваринного свiту, i т. д. Iнодi ще додається факультативний об’єкт — життя i здоров’я людини.
|