Основною особливістю екологічних правопорушень є їх об'єкт та предмет. Об'єктом екологічних правопорушень є суспільні відносини, що виникають в екологічній сфері у процесі реалізації права власності на природні об'єкти, здійснення природокористування, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. У теоретичній літературі для комплексної характеристики об'єкта екологічного правопорушення використовується ще поняття екологічний правопорядок, яке органічно вбирає у себе всі перелічені складові.
Предметом екологічних правопорушень (основним, додатковим, факультативним) завжди виступають довкілля в цілому, конкретні природні об'єкти, порядок управління у цій сфері, здоров'я населення в частині впливу на нього негативних факторів антропогенно зміненого навколишнього середовища. Особливістю предмета екологічних правопорушень є й те, що природні об'єкти повинні перебувати у нерозривному зв'язку із навколишнім середовищем.
Екологічні правопорушення можна класифікувати за багатьма критеріями:
1. За видами юридичної відповідальності та характером санкцій:
- екологічні дисциплінарні проступки;
- цивільно-правові правопорушення в екологічній сфері;
- екологічні адміністративні проступки;
- екологічні злочини.
2. За суб'єктним складом:
- екологічні правопорушення, що здійснюються фізичними особами;
- екологічні правопорушення, що здійснюються особами зі спеціальним статусом (посадовими, службовими особами тощо);
- екологічні правопорушення, що здійснюються юридичними особами.
3. За об'єктом правопорушення:
- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- земельні правопорушення;
- водні правопорушення;
- гірничі (надрові) правопорушення;
- фауністичні правопорушення;
- порушення лісового законодавства та флористичного законодавства;
- правопорушення у сфері охорони атмосферного повітря;
- правопорушення у сфері особливо цінних територій та об'єктів;
- правопорушення у сфері поводження з небезпечними речовинами та відходами.
До основних функцій юридичної відповідальності за екологічні правопорушення належать:
1) каральна, яка полягає в накладанні на порушника негативних наслідків вчиненого ним діяння, у частині накладання на нього стягнення, тимчасового обмеження його екологічних прав та покладання на нього обов'язків;
2) компенсаційна, яка полягає у відновленні стану, що існував до вчинення екологічного правопорушення, а також у випадку неможливості його повернення отриманні фінансових коштів для проведення рекультиваційних, відновлювальних заходів;
3) виховна функція, яка реалізується через формування у свідомості особи знань щодо екологічних норм, стандартів екологічної поведінки та екологічної правосвідомості;
4) превентивно-інформаційна функція, яка полягає у створенні системи, за якої виконання екологічного законодавства базується на застосуванні системи переконань, формуванні умов, коли екологоруйнівна діяльність стає неприйнятною або економічно невигідною.
Таким чином, завданням юридичної відповідальності за екологічні правопорушення є забезпечення попередження вчинення особою порушень в екологічній сфері, покладення негативних наслідків на осіб, винних у їх порушенні, а також забезпечення охорони довкілля та збереження його окремих компонентів.
