Види права природокористування

Основною є класифікація права природокористування на: загальне та спеціальне природокористування. Загальне природокористування - це гарантоване законодавством України використання людиною природних ресурсів з метою задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо). Спеціальне природокористування - це виробничо-господарське використання природних ресурсів. За строками здійснення природокористування поділяється на: постійне (термін користування не визначений); тимчасове, яке в свою чергу поділяється на довгострокове (до 25 років для водокористування - ст. 50 ВК України, до 50 років для користування лісами - ст. 18 ЛК України, користування надрами-ст. 15 КУпН3) та короткострокове (до З років для водокористування, до 1 року для користування лісами, до 5 років для користування надрами). Певні особливості притаманні праву користування природними ресурсами на умовах оренди. За підставами виникнення розрізняють первинне (похідне від права власності) та вторинне (похідне від первинного користування) природокористування. Прикладом є ВК України, який прямо у ст. 42 передбачає такий поділ водокористування. У вторинного природокористувача є певні права та відповідні обов'язки щодо первинного. Вторинне природокористування виникає шляхом укладення договору первинного з вторинним природокористувачем, а також згідно з рішенням відповідних державних органів, але за згодою первинного природокористувача. За режимом користування можливо виділити спільне та відокремлене користування. Спільне природокористування передбачає користування визначеною частиною природного об'єкта кількома суб'єктами одночасно, характеризується тим, що коло спільних користувачів чітко визначене законом, а самі вони стосовно один одного мають певні права і обов'язки. Відособлене природокористування передбачає користування природним об'єктом чітко визначеним користувачем.