Базовим у системі екологічних прав є право на безпечне для життя і здоров\'я довкілля. Це право означає, насамперед, можливість проживати в такому навколишньому природному середовищі, що не спричиняє шкоди здоров\'ю, можливість користуватись природними благами (дихати чистим повітрям, пити чисту воду тощо). У статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»1 дається визначення поняття «безпечні умови для людини»: це стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину. Стосовно довкілля безпечним є такий його стан, який не впливає негативно на здоров\'я людини і процеси функціонування живих організмів, в якому наявні хімічні, фізичні, біологічні та інші елементи, не порушують природного балансу зв\'язку людини і довкілля, не перевищують встановлені законодавством норми безпеки. Детально ознаки безпечного для життя і здоров\'я навколишнього природного середовища розкриті в літературі. Так, право на безпечне навколишнє природне середовище характеризується як інтегрована правова категорія, що синтезує в своїй основі ряд галузевих прав:
а) право на стабільну екологічну обстановку;
б) право на екологічне благополуччя;
в) право на якісне, сприятливе, здорове навколишнє природне середовище;
г) право на використання корисних властивостей природи для задоволення необхідних життєвозабезпечувальних фізіологічних і духовних потреб;
д) право на охорону життя і здоров\'я від несприятливих природних умов і природно-антропогенних факторів.
