Цивільне право регулює майнові та особисті немайнові відносин. Зобов'язання з надання послуг, що є об'єктом цивільного права. У той же час надання соціальних послуг може здійснюватися також в тій чи іншій формі соціального обслуговування. Виникаючі при цьому суспільні відносини також регулюються нормами права соціального забезпечення. Соціальні послуги (безкоштовно або на умовах часткової оплати) за рахунок коштів товариства надаються не всім громадянам, а тільки тим, які прямо вказані в законі, з метою задоволення їх специфічних потреб.
Норми цивільного права регулюють зобов'язання зі страхування в різних формах: обов'язкове; умовно-обов'язкове і добровільне. Одним з видів страхування є додаткове пенсійне страхування, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами в інтересах будь-якої особи, яка уклала договір недержавного пенсійного забезпечення, тому дані відносини нормами права соціального забезпечення не регулюються.
Адже предмет трудового права пов'язаний із трудовою діяльністю людини в громадській організації праці, а предмет права соціального забезпечення - із соціальним захистом, зокрема, із матеріальним забезпеченням і соціальним обслуговуванням в основному непрацездатних, безробітних, малозабезпечених громадян й ін. Суб'єктами трудових відносин виступають: роботодавець і найманий працівник. На їх поведінку впливає дія у поєднанні централізаного і колектино-договріного (локального) способів правового регулювання. Суб'єктами ж соціально – захисних відносин (соціально-захисний орган і фізична особа, що відноситься до певної визначеної законодавством категорії громадян (непрацездатні, безробітні й ін.). Вплив на їх поведінку, в першу чергу на соціально-захисні органи) здійснюється переважно методом владних приписів – імперативним методом, а також сполученням способів соціального страхування і соціальної аліментарності.
У контексті вищезазначеного, зауважимо, що предметом адміністративного права виступає частина суспільних відносин, які регулюються нормами адміністративного права шляхом впливу на поведінку суб'єктів у сфері державного управління, що приводить до виникнення між такими суб'єктами правових зв'язків державно-владного характеру. Суб'єктами адміністративних правовідносин виступають державні органи, фізичні та юридичні особи, які наділяються адміністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління (державної виконавчої влади). На поведінку суб’єктів зазначених відносин впливає імперативний метод.
Суміжною галуззю з правом соціального захисту виступає фінансове право. Предметом фінансового права є врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, які виникають, змінюються або припиняються в галузі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави чи місцевого самоврядування та які врегульовані нормами фінансового права. Суб'єктами фінансових відносин виступають: з однієї сторони - фінансові органи, з іншої - підприємства, установи, організації, фізичні особи, в першу чергу, як платники податків. Поведінка вказаних суб’єктів у більшості випадків врегульована методом владних приписів.
Як вбачається, всі суміжні з правом соціального захисту галузі права мають свій власний і неповторний предмет правового регулювання, що дозволяє проводити чітке їх відмежування за цим основним критерієм. За методом правового регулювання відмежовувати ці галузі не завжди вдається, адже деякі з них є комплекними і не мають свого універсального методу, тому в теорії права цей критерій відмежування вважається допоміжним.
