Предметом права соціального захисту є комплекс суспільних відносин, у яких реалізуються заходи щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків
Характеристика соціально-захисних відносин за їх структурою (підставою виникнення, суб’єктом, об’єктом, змістом)
під юридичним складом розуміється сукупність життєвих фактів, з якими норма права зв'язує виникнення визначених правових наслідків. Поки цей склад не повний, юридичні наслідки не настають;
юридичний факт – життєві обставини, з якими право пов'язує виникнення, зміни чи припинення правовідносин й настання інших правових наслідків
Правовий статус суб'єкта права соціального захисту – це правове положення учасника соціально – захисного відношення, що володіє суб'єктивними правами й обов'язками відповідно до чинного законодавства.
Під галузевою правоздатністю громадян у праві соціального захисту варто розуміти гарантовану державою бланкетну (загальну) можливість володіння правами і несення обов'язків у соціально – захисних правовідносинах будь-якого виду
об'єкти соціально-захисних відносин - це блага матеріального і нематеріального характеру, з приводу яких виникає зв'язок між суб'єктами правовідносин із соціального захисту.
Під методом права соціального захисту розуміється сукупність правових прийомів і способів впливу на учасників соціально – захисних відносин, в яких реалізуються заходи щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків.
Ознаки методу правового регулювання соціально-захисних відносин:
1) юриридичний механізм забезпечення права на соціальний захист базується на способі сполучення соціального страхування і соціальної аліментарності
2) тип правового регулювання застосовується спеціально дозволений
3) сполучення імперативного, диспозитивного, рекомендаційного та експериментального способів правового регулювання поведінки учасників соціально-захисних відносин, проте з перевагою саме імперативного способу
4) сполучення централізованого регулювання з територіальним і локальним
5) правове становище учасників соціально-захисних правовідносин є особливим - суб'єкти хоча й перебувають під впливом централізованого методу
Система права соціального захисту - це науково обґрунтований, об’єктивно існуючий зв’язок інститутів і норм, що складають в цілому галузь права.
Як елементи системи права соціального захисту виступають: інститути, норми права й інші угрупування, що займають проміжне положення (підгалузь, підінститут). Уся система права забезпечує регламентацію в межах групи соціально – захисних відносин, інститут – у рамках визначеного виду цих відносин, а норма права торкається лише окремих сторін конкретного виду соціально – захисного відношення. Норма права як первинний елемент права соціального захисту може виражати загальні, принципові положення, що відносяться в однаковій мірі до всіх соціально – захисних норм у цілому, або закріплювати правило, що стосується тільки одного виду відносин, що входить у предмет галузі. З огляду на ці особливості, норми права соціального захисту за функціональним критерієм об’єднуються в шість структурних частин:
1) загальні положення
2) загальнообов'язкове державне соціальне страхування
3) державна соціальна допомога »
4) спеціальний соціальний захист
5) додатковий соціальний захист
6) недержавне соціальне забезпечення
Функції права соціального захисту:
1) Захисна – захист людей від негативних наслідків у випадках настання соціальних ризиків.
2) Економічна – полягає в наданні матеріальної допомоги громадянам.
3) Політична – спрямована на забезпечення соціального миру і соціальної справедливості у суспільстві, шляхом забезпечення належного рівня життя громадян не нижче базових державних соціальних стандартів.
4) Демографічна – сприяє стимулюванню росту народонаселення країни, відновлення здорового покоління, росту тривалості життя.
5) Соціально-реабілітаційна – пов’язана з задоволенням специфічних потреб непрацездатних громадян, проявляється у створенні умов, які сприяють збереженню їх правового статусу і охорони здоров’я всього населення.
