Під соціальним ризиком сьогодні слід розуміти ймовірні події, які породжуються об’єктивними соціально-значимими причинами і призводять до втрати заробітку особи, зниження доходів нижче прожиткового мінімуму, необхідності в медичній допомозі та інших соціальних послугах. «соціальні ризики» — це визначені законом фактори порушення нормального соціального становища людей у разі ушкодження здоров’я, втрати працездатності або відсутності попиту на працю, які супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, додаткових витрат, пов’язаних з лікуванням, а для сімей — утратою джерела доходу у випадку втрати годувальника.
Ознаки соціального ризику: мають об’єктивний характер, наступають незалежно від волі особи,
виникнення цих обставин завжди впливає на матеріальний, життєвий рівень особи;
закріплені у законодавстві, їх перелік вичерпний, тобто розширеному тлумаченню не підлягає;
є підставою для призначення того чи іншого виду соціального забезпечення, тобто є обов’язковою частиною юридичного складу, який спричиняє виникнення, зміну або припинення соціально-забезпечувальних правовідносин.
Класифікація соціальних ризиків може проводитись з різним критеріями.
Так, за критерієм організаційно-правової форми розрізняють страхові та нестрахові соціальні ризики.
За змістом можна виділити такі основні соціальні ризики: непрацездатність, безробіття, малозабезпеченість, втрата годувальника.
В Конституції України окреслюється менш вузьке коло соціальних ризиків, ніж передбачено іншими нормативно-правовими документами. Так, в Конституція йдеться про втрата працездатності, старість, втрата годувальника, безробіття. Проаналізувавши сучасне соціально-забезпечувальне законодавство можна зобразити таку систему соціальних ризиків:
- Безробіття;
- Малозабезпеченість;
- Втрата працездатності: постійна і тимчасова;
- Втрата годувальника (смерть).
Безробіття – втрата працездатною особою працездатного віку роботи з об’єктивних чи суб’єктивних причин, яка призвела до втрати заробітної плати або інших, передбачених законом доходів.
Малозабезпеченість – це неспроможність особи чи сім’ї з огляду на об’єктивні чинники забезпечити середньомісячний сукупний дохід на рівні прожиткового мінімуму. Втрата працездатності може бути постійна і тимчасова. Постійну втрата працездатності буває повна і часткова. Повна втрата працездатності – настання пенсійного віку (старість). Пенсійний вік в Україні становить 55 років для жінок 60 років для чоловіків. Прикладом часткової втрати працездатності є інвалідність. Існує два критерії інвалідності – медичний та економічний. З медичної точки зору - це розлад функцій організму. З економічної точки зору – це таке порушення, яке призводить до втрати працездатності: професійної чи загальної.Втрата годувальника є підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника та щомісячних страхових виплат, якщо годувальник помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи проф. захворювання. Під втратою годувальника розуміють його смерть або безвісну відсутність.
